Page 67 - 4200

погляду, можна замислитися, а чи правильним шляхом є
революційна боротьба? Чи дійсно ці стосунки повинні бути
антагоністичними і не можуть бути іншими? За часів К.
Маркса положення у суспільстві було дійсно таким, що
більшість населення будь-якої країни знаходилась у
пригнобленому стані і, звісно, серед них були незадоволені
цим положенням індивіди. Вони і складали ту революційну
масу, яка, на думку К. Маркса, повинна була виступити
могильником існуючого ладу. Це положення можна графічно
зобразити у вигляді піраміди, зверху якої невеличка купка
пануючого імущого класу, а знизу - велика кількість
пригноблених, які здатні, якщо їх добре організувати,
перевернути піраміду догори ногами, щоб відбулось те, про
що співається у пісні «Інтернаціонал»: «Хто був нічим, той
стане всім». Далі практика показала, що таке можливо.
Російська революція 1917 року дійсно привела до такого
перевороту. Але чи був це правильний вихід з положення, чи
привів цей процес до всенародного благоденства? Як показала
та ж сама практика, -зовсім ні. Значить повинен існувати й
існував якийсь інший шлях до зміни у суспільстві на краще?
Так, існував, і цим шляхом пішла більшість капіталістичних
країн, зробивши відповідні висновки ще й з російської
революції. Можна сказати, що вона була тим соціальним
експериментом, який надихав іншу частину суспільства
переглянути свої соціальні відносини, і не тільки змінити
стосунки, положення більшості населення, а й запобігти
можливості подібної революції і розгортання її у світову
революцію.
Світової революції, на яку сподівалися В. Ленін,
Л.Троцький та інші не сталося, і на це були свої причини.
Причини були в існуванні іншої думки щодо відносин між
різними класами у суспільстві і щодо подальших шляхів
розвитку людства. Ця позиція полягала, зокрема, у підході до
поняття нерівності. Цей підхід виразив М.О.Бердяєв у своєму

67