Page 72 - 4200

досить сильний середній клас населення, який склався ще у
середньовіччі. А у XX ст., особливо після революційного
експерименту 1917 року, в розвинених країнах було прийнято
багато різних заходів для збільшення і якісного оновлення
цього класу. У радянські часи такі заходи критикувалися і
називалися "підкормкою" робітничої аристократії, щоб
відвернути її від пролетарської боротьби. Але що ж тут
поганого, якщо внаслідок цих дій більша частина населення
ставала заможнішою і мала все необхідне для досить
нормального існування? Населення, яке має пристойні умови
існування, не буде робити революцію, для нього вона не
вигідна, бо може залишити їх без того, що вони мають. У
нього вже є той рівень достатку, який утримує їх на місці і не
дозволяє робити кроків до перевороту, воно не зацікавлене у
такому перевороті. Отже, суспільство за таких умов
розвивається стабільно, без особливих соціальних зворушень.
Таким чином, середній клас с запорукою стабільності у
суспільстві. Практика світової історії красномовно довела
саме цю тезу.
В історії соціології відомі й інші думки щодо згадуваної
вище піраміди. Так, представник позитивізму в Україні О.
Стронін (1827 - 1889) вважав, що саме така форма забезпечує
рівновагу суспільства. На вершині піраміди –активна
меншість, аристократія, внизу - більшість, демократія. Саме
вона складає широку нерухому основу піраміди, що
забезпечує її стійкість. Меншість угорі постійно розхитує
піраміду і не допускає застою суспільства. Але центр ваги
знаходиться в основі, гарантуючи сталість існування будь-
якого суспільства. Це механічне перенесення законів фізики
на суспільство не витримує критики хоча б тому, що тим, хто
зверху, нема ніякого сенсу розхитувати піраміду, вони
повністю задоволені своїм положенням. Отже, вдавана
стійкість піраміди як фізичного тіла зовсім не відповідає
сталості піраміди як моделі суспільства.

72