Page 21 - 4200

органі соціальної солідарності, гаранту порядку та на релігії -
регулятору соціальної поведінки. Соціальна динаміка вивчає і
фіксує закони розвитку і зміни соціальних систем. На виході
тут маємо теорію суспільного прогресу (прогресу розуму).
Головне завдання соціології, за О. Контом, - вироблення
позитивної політики наукового реформування суспільства.
Цей шлях повинен бути оптимальним, у ньому не повинно
бути ні застою, ні революційної анархії.
Г. Спенсер (1820 - 1903), послідовник О. Конта, мав своє
особисте бачення соціології та її завдань. Він так багато
зробив для впровадження цієї науки, що деякі дослідники
вважають його засновником соціології нарівні з О. Контом.
Він розвинув ідею соціальної еволюції як розвитку від
простого до складного. Еволюційні процеси у суспільстві
бувають трьох видів: органічні, неорганічні і надорганічні.
Суспільство є соціальним організмом, який за аналогією з
організмом біологічним народжується, збільшує масу, що й
ускладнює його структуру. Ускладнення структури
відбивається на створенні суспільством соціальних інститутів
(домашніх або сімейних, обрядових, політичних, церковних і
професійно-промислових) і веде до диференціації функцій
соціальних інститутів, від чого частини тісніше пов'язуються
між собою. Разом з фіксацією подібності соціального і
біологічного організмів Г. Спенсер відмітив і їх принципову
різницю: якщо у біологічному організмі частини служать для
цілого, то в соціальному ціле існує для частин. Однією з
функцій цього цілого, за Г. Спенсером, є соціальний контроль,
який тримається на двох страхах: страх перед живими
створює державу, страх перед мертвими - церкву. Ідеї Г.
Спенсера стали основою теорії структурного функціоналізму,
яка виникла пізніше.
У межах соціології позитивізму О. Канта та органічної чи
натуралістичної школи Г. Спенсера існували й інші теорії, які
зробили свій внесок у розвиток цього напряму.

21