Page 20 - 4200

найповніше визріли умови для осягання людським розумом
теоретичної та практичної перебудови суспільства.
Ствердилася думка, що наука може впливати на розвиток
суспільства, спрямовуючи його у потрібному напрямі.
Засновником соціології вважають французького вченого,
філософа-позитивіста О Конта (1798 - 1857). У 1839 р.
вийшов третій том його «Курсу позитивної філософії», де
вперше використано термін «соціологія». Розглядаючи
історію суспільства, О. Конт дійшов висновку про існування
трьох стадій розвитку людського інтелекту в історії людства:
- теологічна (до 1300 р.) - панує релігійний світогляд,
тому винуватцями усього, що робиться у суспільстві, є
надприродні істоти або трансцендентні сили (духи, Боги);
- метафізична (1300 - 1800 pp.) - панує абстрактно-
умоглядне тлумачення речей, замість богів на арену виходять
абстрактні причини і сутності, які сприймає розум (ідеї
суверенітету, права, легітимність уряду у політиці тощо).
- позитивна або наукова (з 1800 p.), коли стає відчутним
вплив науки на суспільство, - вчені стають у центрі його
духовного життя. Люди звертаються до законів, заснованих на
емпіричній очевидності, експерименті. Розвиток стає
відкритим, завдяки науці людина все більше пізнає реальність.
О. Конт, як і більшість тогочасних вчених, визнавав
еволюцію і прогрес, який, на його думку, полягав у еволюції
методів отримання і накопичення знань. Він розробив свою
класифікацію наук відповідно до їх ускладнення й утворив
такий ряд: математика - астрономія - фізика - хімія - біологія -
соціологія. Спочатку він назвав соціологію соціальною
фізикою і поділив її на дві частини: соціальну статику і
соціальну динаміку. Соціальна статика вивчає умови
існування, закони функціонування соціальної системи, її
структуру й елементи. Результатом цих знань є теорія
суспільного порядку. Соціальний порядок базується на трьох
чинниках: сім'ї як базовому елементі суспільства, державі -

20