Page 11 - 4155

ускладнених розривними порушеннями, а також районів, де
розвинуті вузькі, високо амплітудні складки, які
розміщуються поруч одна з одною (наприклад, у
передгірських прогинах) [1].
1.1.3. Метод сходження. Метод сходження широко
застосовували у районах Урало-Поволжя. Глибокі
розвідувальні свердловини, як правило, у цих районах
закладають на антиклінальних структурах, підготовлених
структурним бурінням за опорним маркувальним горизонтом
(ОМГ) у нижньопермських відкладах. У разі зміщення
склепінь структур у різних горизонтах розрізу геолог має
встановити наявність структури на рівні продуктивних світ по
декількох глибоких свердловинах. Проте ці свердловини часто
не дають достатньої інформації для безпосередньої побудови
структурної карти. У таких випадках використовують дані
щодо зміни відстані між ОМГ і покрівлею продуктивного
пласта по одиничних розвідувальних свердловинах [1].
Структурні карти будують методом сходження
переважно тоді, коли на промислових площах визначають
нові перспективні на нафту або газ пласти. Втім для побудови
структурної карти покрівлі (підошви) пласта даних ще
недостатньо. Тому використовують детальні структурні карти
вище залягаючих горизонтів і за допомогою побудованої
карти ізохор будують схематичну структурну карту покрівлі
(підошви) нижче залягаючого перспективного пласта. Проте
слід зазначити, що необхідною умовою є наявність даних
стосовно трьох свердловин, що розкрили горизонт, для якого є
структурна карта і горизонт, що нас цікавить. Структурні
карти, побудовані методом сходження, у процесі подальших
пошуково-розвідувальних робіт, як правило, уточнюють. Іноді
ці карти набувають нового вигляду, але на першому етапі
планування і пошуку нафти і газу в глибоко залягаючих
пластах вони мають велике значення.

10