Page 14 - 4155

Надто важливою перевагою структурних карт є
можливість визначення для кожної певної точки промислової
площі глибини залягання реперного пласта або інших пластів,
які мають практичне значення і перебувають на деякій
відстані як вище, так і нижче реперного пласта. Отже, при
бурінні нових свердловин геолог може з достатньою точністю
вказати глибину їх вибоїв.
Побудова структурної карти значно ускладнюється за
наявності дизюктивних порушень. Перетинаючи ці
порушення, горизонталі за звичай піддаються розривам, що у
свою чергу ускладнює їх проведення. У цьому випадку для
підвищення точності побудови структурної карти попередньо
проводяться горизонталі площини скиду і за ними визначають
точки перетину цієї площини із поверхнею, за якою складають
структурну карту.

1.4 Карти сходження (карти рівних товщин)

Карти сходження або карти рівних товщин дають
уявлення про зміну товщини пластів, геологічних підрозділів
у межах досліджуваної площі. Для побудови карт сходження
за каротажними діаграмами визначають дійсні товщини
досліджуваних пластів, за якими будується карта. Якщо
побудову карт рівних товщин здійснють із метою вивчення
характера зміни продуктивної товщини горизонта розрізу, то
визначають видимі товщини досліджуваного об’єкта,
приведені до вертикальної свердловини. Отримані значення
дійсних або видимих товщин наносять на карту району біля
проекції точок перетину свердловиною середини
досліджуваного горизонту. Тоді з’єднують точки однакової
товщини ізолініями (ізопахітами). Лінії рівних товщин за
звичай проводять через рівні інтервали (0,5; 1; 2; 5; 10; 25 і 50
м) залежно від товщини досліджуваного комплексу відкладів і
масштаба карти. Чим менша товщина пласта і чим крупніший
13