Page 8 - 4155

(перерізом) ізогіпс. Перетин ізогіпс вибирають, як і в
топографії, відповідно до масштабу карти і нахилу пластів.
При цьому намагаються, щоб структурна карта була досить
детальною, але водночас читалася, тобто щоб не було
надмірних згущень і, навіть, злиття ізогіпс.
Побудова структурної карти базується на складеному
плані розташування свердловин із зазначенням положення
точок перетину свердловинами покрівлі чи підошви
пласта [1]. Ці дані отримують з інклінограм.
Абсолютну позначку покрівлі чи підошви пласта 
визначають за формулою:

 = Н – А, (1.1)
або
 = А – Н, (1.2)

де Н – глибина покрівлі (підошви) пласта;
А – альтитуда.
Перше рівняння справедливе, якщо пласт залягає нижче
рівня моря, друге – якщо пласт гіпсометрично знаходиться
вище рівня моря.
Абсолютні позначки по викривлених свердловинах слід
обчислювати з урахуванням поправок на відхилення
свердловини від вертикальної осі. Номери свердловин і
абсолютні позначки покрівлі (підошви) пласта підписують
біля кожної свердловини у вигляді дробу, у чисельнику якого
вказують номер свердловини, а в знаменнику – абсолютну
позначку.
Існують прямі і непрямі методи побудови структурних
карт. До прямих належать метод трикутників і метод профілів,
до непрямих – метод сходження.

1.1.1. Метод трикутників. Цей метод найчастіше

7