Page 7 - 4155

1 ПОБУДОВА СТРУКТУРНИХ КАРТ

Побудова геологічних карт має важливе значення для
геологічної документації розвідувальних площ і родовищ,
моделювання їхніх структурних поверхонь, здійснення
підрахунку запасів вуглеводнів тощо. Тому ця задача посідає
важливе місце в інтегрованій технології інтерпретації
результатів геофізичних досліджень свердловин.
Задача картування – відновлення геологічної поверхні за
окремими відомими точками з використанням доступної
додаткової інформації – добре відома і має велике практичне
значення. Відновлення геологічної поверхні полягає, як
правило, у побудові регулярної сітки значень того чи іншого
геологічного параметра. Використовуючи регулярну сітку
відомих значень досліджуваного геологічного параметра,
нескладно побудувати ізолінії (лінії, що сполучають точки з
однаковими значеннями). Хоча ізолінії можна будувати і
безпосередньо за відомими значеннями параметрів,
наприклад, методом тріангуляції. Деякі методи, зокрема
сплай-апроксимація, подають поверхню досліджуваного
геологічного параметра в аналітичному вигляді, проте це
аналітичне вираження може бути точно відновлене за сіткою
значень геологічного параметра з кроком відповідним сітці
сплайна. У інших випадках значення між вузлами сітки
інтерполюються з використанням кусково-лінійної функції,
квадратичним сплайном або поширеним методом білінійної
інтерполяції.

1.1 Основи побудови структурних карт

Структурну карту зображують у вигляді системи
горизонталей, які називають ізогіпсами: це лінії, які з’єднують
точки з однаковими абсолютними відмітками [1]. Інтервал по
висоті, через який проводять ізогіпси, називають перетином
6