Page 44 - 4143
        P. 44
     і т.д., а також числа нейронів в НМ, тобто від рівня інтеграції 3D-
                  HМ) є основною заставою можливості швидкого і якісного рішення
                  задач  розпізнавання  образів  і  сцен  в  реальному  масштабі  часу  з
                  великим числом наявних параметрів. Більш того, щільно упаковані
                  системи  з  3D-НМ,  побудовані  з  однакових  елементів  з  певною
                  надмірністю,  дозволяють  вельми  ефективно  виходити  з  ситуації
                  локальної непрацездатності окремих елементів або фрагментів НМ
                  за рахунок додаткової перебудови відповідних ваг ще працюючих
                  елементів так, що, хоча і з втратою точності, надійності і системної
                  швидкості, НМ продовжуватиме функціонувати.
                     При зменшенні лінійних розмірів ліній зв'язку (ЛЗ) до 1 мкм і в
                  субмікронній  області  для  збільшення  щільності  компоновки
                  систем,  різко  погіршується  їх  функціонування  через  зростання
                  опорів  ЛЗ,  пов'язаного  з  цим  різкого  зростання  часу
                  розповсюдження в них сигналу, а також через зменшення терміну
                  служби  ЛЗ  внаслідок  електроміграції  і  інших  небажаних  ефектів
                  (наприклад,  термічних), пов'язаних  з  високою щільністю струму  в
                  ЛЗ. Тому оптимальним виходом з ситуації, обумовленої "відмовою"
                  довгих  з’єднань  на  пластині  і  в  ЗD-системах,  є  перехід  до  чисто
                  оптичних зв'язків між чипами (у віддаленій перспективі і усередині
                  чипа),  не  дивлячись  на  здавалося  б  надмірну  необхідність
                  перетворення електричних сигналів в оптичні, і навпаки в 3D-HМ.
                     Використовування оптичних зв'язків в симбіозних ЗD-оптомікро-
                  електронних НМ дозволяє:
                         o  збільшити рівень інтеграції і системної швидкодії систем;
                         o  одержати  максимальну  швидкість  передачі  інформації,
                            обмежену швидкістю світла;
                         o  підвищити перешкодостійкість ЛЗ і системи в цілому;
                         o  збільшити термін служби за рахунок збільшення надійності
                            системи;
                         o  підвищити ефективність можливості паралельного введення,
                            передачі і обробки інформації.
                     У  той  же  час  обробка  великих  масивів  інформації  в  реальному
                  масштабі  часу  в  майбутніх  оптомікроелектронних  3D-HМ
                  загострює           проблему            створення           зверх        швидкодіючих
                  мікромініатюрних             оптоелектронних             компонент,         сумісних        з
                  субмікронними  КМОН,  КБІ/КБІ-КМОН-елементамі  на  кремнієвих
                  пластинах.  До  середини  90-х  років  все  більш  широка  увага
                  уділялася  гібридній  Si-GaAs-технології  стосовно  2D-  і  3D-HМ  з
                                                                   44
     	
