Page 25 - 36
P. 25

лінії 1-1 і 2-2 на відстані дві клітинки вверх і вниз від пазів. На них будуть лежати
               вершини лобових частин секцій. Далі, користуючись таблицею 3.1, наносимо на
               схему першу секцію, активні сторони якої розміщуються в пазах 1 і 4. Для цього
               на  лінії  1-1  відмічаємо  точку  (а),  яка  лежить  “посередині”  між  пазами  2  і  3  і
               з’єднуємо верхній кінець провідника пазу 1 верхнього шару обмотки з цією точ-
               кою.  Пунктирною  лінією  з’єднуємо  цю  точку з верхнім кінцем провідника ниж-
               нього шару в пазу 4, який зображений пунктиром. Потім, відповідно таблиці кі-
               нець першої секції (провідник 4) необхідно з’єднати з початком другої секції (на-
               хилена  лінія).  Для  цього  на  лінії    2-2  відмічаємо  точку  (б)    під  третім  пазом  і
               з’єднуємо нижній провідник в пазу 4 (зображений пунктирною лінією) з цією точ-
               кою.  Суцільною лінією з’єднуємо цю точку з верхнім провідником паза 2, тобто з
               активним провідником другої секції.

                      Аналогічно і послідовно наносять на схему і інші секції (2,3 і т.д.). Остання
               секція (12) повинна замкнути обмотку, тобто прийти до пазу 1 знизу  (нижній кі-
               нець верхнього провідника), що вказує на правильно виконану схему обмотки.
                      Відступивши на одну клітинку вниз від лінії 2-2, проводимо дві паралельні
               лінії з проміжком в одну клітинку. З’єднуємо вершини лобових частин секцій (то-
               чка  б)  з  верхньою  паралельною  лінією.  Ділимо  проміжок  між  двома  сусідніми
               виводами вершин секцій пополам і наносимо на схему колекторні пластини. Ну-
               меруємо колекторні пластини по номеру секції, яка приєднується до даної колек-
               торної пластини. Перевіряємо виконання умови K=S, (К=12– число колекторних
               пластин, S=12 – число секцій).
                      Далі  наносимо  на  схему  обмотки  контури  полюсів,  які  є  дзеркальне  відо-
               браження полюсів над якорем, або їх відбитки, якщо полюси притиснути до обмо-

               тки якоря. При цьому ширину полюса на схемі по горизонталі слід прийняти рів-
               ною приблизно 0,8. Полярність полюсів чергується в порядку N-S-N-S. Порядок
               нанесення полюсів наступний. Спочатку розбиваємо всю розгортку обмотки якоря
               на  чотири  рівні  частини,  починаючи  з  першого паза, що відповідає 4 (рис.3.2),
               враховуючи, що у 1 = (обмотка з нормальним кроком). Іншими словами,  відстань
               між активними сторонами першої секції (пази 1–4) буде
               , між 4 і 7 – друге , між 7 і 10 – третє  і між 10 і 1 – четверте .



                                                                                            


                     1                а                                                                   1













                    2                   б                                                                 2
   20   21   22   23   24   25   26   27   28   29   30