Page 25 - 2585

прошарками ущільнених осадів; в) нижнього шару (товщиною
3-5 км), який складається із основних та ультраосновних
гірських порід базальтового ряду.
Кора перехідних областей розвинута переважно по
периферії континентів, в межах окраїнних морів, які
замикаються цілими архіпелагами островів. Тут
континентальна кора змінюється на океанічну. Ця зона за
своєю будовою, товщиною, речовинним складом, густиною,
швидкістю і характером проходження сейсмічних хвиль
займає перехідне становище.
//
Шари В, С, D' і D входять до складу мантії Землі.
Шар В простягається від поверхні Мохоровичича до глибини
400 км. Його іноді ототожнюють з верхньою мантією Землі,
хоча в динамічних моделях вона обмежується глибиною 700
км, нижче якої відсутні джерела землетрусів.
Шар С (шар Голіцина) знаходиться на глибинах 400-
950 км і характеризується різким ростом швидкостей хвиль,
пов'язаних з переходом мінералів у більш щільні модифікації.
Нижня мантія знаходиться в інтервалі глибин 950-2900
км (шар D). За характером поширення сейсмічних хвиль її
часто поділяють на дві частини. Верхня частина (D')
//
знаходиться в інтервалі глибин 950-2700 км, нижня (D )- в
інтервалі глибин 2700-2900 км.
В центральній частині планети знаходиться ядро,
радіус якого складає 3486 км. Воно займає близько 17% її
об'єму і близько 34% її маси. Така велика різниця між об'ємом
і масою зумовлена фізичними параметрами ядра і мантії. В
будові ядра Землі виділяють дві границі на глибинах 4980 км і
5120 км. У зв'язку з цим земне ядро поділяється на три зони: 1
- зовнішнє ядро (шар Е), яке залягає в інтервалі глибин 2900-
4980 м; 2 - переxiдна оболонка (шар F), яка знаходиться в
інтервалі глибин 4980-5120 км; 3 - суб'ядро (шар G), яке
знаходиться нижче глибини 5120 км.
Зовнішнє ядро має унікальні властивості, оскільки не
пропускає поперечних сейсмічних хвиль. Це свідчить про
відсутність в ньому пружного опору зсуву, тобто ця частина
ядра, щодо поширення сейсмічних хвиль, веде себе як рідина.

24