Page 20 - 2585

приймають острови Тихого океану - Океанію, площа якої
рахується разом з Австралією.
Характерною особливістю всіх материків є значне
підняття поверхні по їх периферії. До найбільш великих із них
відноситься: 1) гірська система, яка простягнулася на Півдні
Євразії від Піренеїв до Гімалаїв; 2) гірський пояс із Кордильєр
і Анд, який займає західні окраїни Північної і Південної
Америки. В центральних областях материків переважно
розташовані величезні низовини. Наприклад: Амазонська і Ла-
Пласька в Південній Америці; Східноєвропейська і
Західносибірська рівнина та Туранська низовина в Євразії.
Материки значною мірою різняться між собою за
розмірами і характером рельєфу. Найбільшу середню висоту
(2040 м) серед всіх материків має Антарктида у зв'язку з
накопиченням великої товщі льоду.
Світовий океан розділений материками на Тихий,
Атлантичний, Індійський і Північний Льодовитий. Нерідко
вчені виділяють приантарктичні частини Атлантичного,
Тихого та Індійського океанів в особливий Південний океан.
Вцілому, розподіл суші та вод Світового океану в
північній та південній півкулях Землі надзвичайно
нерівномірний. Так, в північній півкулі суша займає 39%
поверхні і 61% води Світового океану. В південній півкулі
суша складає відповідно 19% поверхні, а води Світового
океану 81 %. В західній півкулі переважна частина поверхні
Землі зайнята водою, а в східній півкулі -навпаки, сушею. В
полярних широтах північної півкулі знаходиться Північний
Льодовитий океан, а в південній півкулі - континент
Антарктида.
Співвідношення площ з різними висотами і глибинами
на Землі наочно відображає гіпсометрична крива. Це
узагальнений профіль твердої земної поверхні, на якому
зафіксовано два гігантських уступи - материковий та
океанічний (рис. 1.2).
Інтерпретація гіпсометричної кривої дала змогу
встановити, що площі з висотами понад 3000 м і глибинами
понад 6000 м займають тільки декілька відсотків земної

19