Page 29 - 2585

утворення хмар, опади тощо, сприяють частковому розподілу
різнойменних зарядів та електричних полів, що виникають в
атмосфері. Існування електричного поля атмосфери сприяє
виникненню струмів, які заряджають електричний
конденсатор “Атмосфера – Земля”.
Теплове поле Землі має подвійну природу походження:
космічну (сонячну) і власну (глибинну).
Сонячна теплота викликається припливом потужного
радіаційного потоку, який надходить від Сонця. Земля
одержує від Сонця близько 1,26х10 21 кал/год тепла. Ця
кількість тепла майже у 300 разів більша від теплової енергії,
яка могла б виділитись при згоранні всіх запасів кам'яного
вугілля Землі. Близько 30% тепла, яке спрямовується Сонцем
на Землю, відбивається її атмосферою і, безпосередньо,
поверхнею та розсіюється в космічному просторі. Решта 70%
теплової енергії поглинається і переробляється верхньою
оболонкою Землі. Таким чином, Земля приймає близько
20 2
4,7х10 кал/год. На 1 см поверхні Землі припадає 168 ккал, з
яких 56 ккал відбивається і розсіюється в атмосфері, а 112
ккал поглинається та частково переробляється. Ділянка Землі
2
площею 1 см , яка розташована перпендикулярно до сонячних
променів, одержує за хвилину 1,94 кал тепла. Ця величина
називається сонячною сталою.
Теплова енергія Сонця має першочергове значення не
тільки для існування живої матерії на Землі, але й для
геологічних процесів, які відбуваються на її поверхні. Вона
впливає на зміни погоди, клімату та інших явищ, серед яких
важливе місце займає коливання температури.
Внутрішня теплота Землі (теплове поле), пов'язана із
джерелами внутрішньої енергії. Вона проявляється на
поверхні у вигляді вулканічних вивержень, землетрусів, рухів
земної кори та ін. Таким чином, глибинне тепло є
каталізатором інтенсивності всіх ендогенних процесів, що
відбуваються в надрах Землі.
Межею розділу зон впливу зовнішніх і глибинних
факторів теплового поля є шар постійної температури,

28