Page 167 - 2585
P. 167

“криолітозону”.  Зараз  дуже  широко  застосовується  поняття
                            "багаторічна  криолітозона",  "багаторічно-мерзлі  породи"  та
                            "багаторічна мерзлота". Із названих понять найбільш вдалим,
                            вважається  термін  "багаторічна  мерзлота".  Але  і  він  не
                            відповідає дійсності природного явища промерзання грунтів і
                            гірських порід, оскільки породи з від'ємними температурами
                            виникають і зникають в процесі геологічного розвитку Землі.
                                   Багаторічно-мерзлі     породи     на   земній    поверхні
                                                   2
                            займають 40 млн. км  або майже 25% суші. Вони складають
                            значну  частину  Євразії,  Північної  Америки,  повністю
                            Антарктиду  і  її  шельфову  зону,  всі  острови  Північного
                            Льодовитого  океану  і  частину  високогірних  областей.  На
                            багаторічній  мерзлоті  переважно  лежить  шар  грунту,  який
                            розмерзається  влітку  і  замерзає  взимку.  Він  називається
                            діяльним  шаром.  Його  товщина  коливається  від  декількох
                            сантиметрів  до  5-7  м.  Вона  залежить  від  кліматичних  умов,
                            складу гірських порід, рослинного покриву, експозиції схилів
                            та інших факторів. Наприклад, в пісках і галечниках товщина
                            діяльного шару становить 2-4 м, а в торфяниках - 0,3-0,8 м. В
                            діяльному  шарі  проходять  активні  фізико-хімічні  процеси,
                            характерні для зони багаторічної мерзлоти.
                                   В  районах  розвитку  багаторічної  мерзлоти  схилові
                            процеси  надзвичайно  активні,  хоча  вони  захоплюють
                            переважно  тільки  невеликий  за  товщиною  діяльний  шаp.
                            Найбільш  активним  руйнівним  процесом  на  схилах  гір  є
                            соліфлюкція – витікання перезволожених рідких і пластичних
                            порід по багаторічній мерзлоті. При цьому грунт насичується
                            вологою  за  рахунок  танення  наявного  в  ньому  льоду.  В
                            переважній  більшості  соліфлюкція  розвивається  на  схилах,
                            складених супісками, суглинками, пилуватими пісками та ін.
                            дрібноуламковими       породами.     Названі    породи    мають
                            надзвичайно  велику  вологість,  а  тому  вони  різко  втрачають
                            свою  стійкість  при  сезонному  відтаненні  та  надлишковому
                            перезволоженні.
                                   Соліфлюкція розвивається, в основному, на схилах гір,
                                                                      0
                            крутизна  яких  становить  від  8  до  15 .  На  схилах  меншої
                            крутизни  витікання  грунту  переважно  не  відбувається  через

                                                          166
   162   163   164   165   166   167   168   169   170   171   172