Page 166 - 2585

діяльністю. Важливу роль у зміні клімату Землі повинні були
відіграти тектонічні рухи. Вони могли переміщувати
континенти з однієї кліматичної зони в іншу, піднімати або
опускати окремі ділянки земної кори, сприяти вулканічній
активізації тощо. Все це призводило до зміни клімату в
планетарних масштабах. Тому, не виключений вплив
тектонічних факторів і на зледеніння Землі в окремі епохи.
Якщо врахувати, що астрономічні та геологічні
фактори могли діяти одночасно, то при їх спільному
спрямованому впливі могли виникнути різкі зміни
температури, достатні для періодичних похолодань і
потеплінь. На протязі кожного льодовикового періоду
поширення зледенінь на земній поверхні відрізнялось.
Зокрема, сучасну епоху для Антарктиди, Гренландії,
Шпіцбергена можна назвати льодовиковою, а для решти
території Земної кулі -міжльодовиковою. На
Східноєвропейській рівнині виділяють чотири зледеніння
антропогенового віку: окське, дніпровське, московське і
валдайське. Льодовик наступав зі Скандинавії і рухався на
південний захід, південь і південний схід.
Сезонне промерзання грунтів характерне для регіонів,
0
де середньорічна температура вища 0 С. Промерзання
проходить взимку на глибину до декількох метрів. Підземні
води, які містяться в порах і тріщинах гірських порід,
замерзають і збільшуються в об'ємі. Розвивається значний
тиск, в результаті чого поверхня промерзлого грунту
деформується. Це явище називається пученням грунту. В
літній період глинисті породи, які містять велику кількість
вологи, розмерзаються, втрачають свою міцність, розкисають
і набувають здатності текти. Цей процес називається
соліфлюкцією, тобто здатністю грунтів текти при відтаненні.
Багаторічне промерзання грунтів виникає в тих
0
районах, де середньорічні температури нижче 0 С. Вода в
порах і тріщинах гірських порід знаходиться в замерзлому
стані протягом багатьох століть. Утворену при цьому зону
мерзлих порід назвали зоною вічної мерзлоти. В 1955 р. П.В.
Швецовим було запропоновано замінити цей термін на

165