Page 165 - 2585

В певні епохи антропогенового періоду зледеніння
охоплювали величезні простори континентів, що значно
перевищувало площу розвитку сучасних льодовикових
покривів. Центри древньоантропогенових зледенінь
знаходились на Скандинавському півострові, в Альпах, на
Таймирі та в ін. приполярних і високогірних областях. Маси
льоду, що наступали зі Скандинавських гір, займали рівнини
Північної Європи, більшу частину Східноєвропейської
рівнини і досягали широти м. Львів на Україні. Допускають,
що товщина льоду на цей період на Скандинавському
півострові досягала 3 км, а товщина льоду, яка покривала
Східноєвропейську рівнину, становила декілька сотень метрів.
Внаслідок потепління до початку сучасної епохи
скандинавський льодовик зник, залишивши після себе
різноманітні льодовикові і водно-льодовикові форми рельєфу
і відклади.
Відомі докази зледенінь, які періодично відбувались в
більш давні геологічні епохи впродовж геологічної історії
Землі. Про це свідчить наявність в древніх товщах тилітів -
ущільнених метаморфізованих моренних відкладів. Причини
періодичної появи зледенінь до цього часу однозначно не
встановлені. Існує ряд гіпотез, за допомогою яких
намагаються пояснити причини періодичного зледеніння
поверхні Землі. Вивчені на сьогодні фактори виникнення
зледенінь можна розділити на дві групи - астрономічні та
геологічні.
До головного астрономічного фактору відносять зміни
в планетарному русі Землі, такі як варіації ексцентриситету
земної орбіти та кута нахилу земної осі до площини
екліптики. Це реальні періодичні зміни, які, без сумніву,
викликають періодичну зміну клімату.
Основними геологічними факторами вважають
періодичну зміну у складі атмосфери та тектонічні активізації.
В геологічній історії розвитку Землі помічено безсумнівний
зв'язок періодів зледеніння з епохами горотворення.
Зледеніння земної кори наступило одразу після епох
горотворення, які супроводжувались активною вулканічною

164