Page 164 - 2585

Ози - це лінійно витягнуті моренні гряди довжиною до
десятків кілометрів, шириною 40-100 м і висотою 20-30 м.
Іноді вони досягають висоти до 100 м. Переважно ози
закінчуються плоскими конусами виносу, які іноді
трапляються самостійно.
Зандри - це полого-хвилясті рівнини, що
розташовуються безпосередньо за зовнішнім краєм кінцевих
морен, тобто за межами дії льодовика. Складені вони,
перемитим флювіогляціальними водами, піском.
Друмліни - це продовгуваті пагорби, які розташовані в
напрямі руху льодовика в районі накопичення основної
морени. Їх протяжність змінюється від декількох сотень
метрів до декількох кілометрів, а ширина - від 100 до 400 м.
Висота друмлінів не перевищує 45 м. Схили їх асиметричні.
Крутими можуть бути схили, які повернуті як в сторону руху
льодовика, так і в протилежному напрямі. Друмліни складені
мореною, всередині якої знаходиться ядро з корінних порід.
Це відбувається внаслідок зупинки льодовика перед
перепоною і розвантаженням морени перед нею і за нею.
До льодовикових утворень належать також
флювіогляціальні осади, які складені водяними потоками,
утвореними при таненні льоду. Розрізняють два типи таких
відкладів - прильодовикові та внутрішньольодовикові.
Прильодовикові флювіогляціальні відклади
утворюються перед фронтом льодовика талими водами, які
витікають з-під нього.
Внутрішньольодовикові флювіогляціальні відклади
утворюються талими водами в підльодовикових тунелях,
промоїнах і проталинах у товщі льоду.
Значну геологічну роботу виконує морський лід, який
утворюється на поверхні морських або океанічних басейнів.
Протягом геологічної історії Землі неодноразово
відбувались тривалі та короткочасні похолодання. Вони
спричиняли розвиток льодовиків і похолодання клімату у
льодовикові епохи. В результаті, значні частини континентів
вкривалися потужною льодовиковою товщею.

163