Page 159 - 2585

часом фірн доущільнюється, зерна змерзаються і він
перетворюється у фірновий лід білого кольору завдяки
знаходженню в ньому бульбашок повітря. Із збільшенням
тиску фірновий лід перетворюється у прозорий кристалічний
льодовиковий або глетчерний лід бірюзового кольору. Зміна
кольору зумовлена видаленням з льоду бульбашок повітря.
3
Такі перетворення тривають сотні років. Із 10 м снігу
3 3
утворюється 1 м глетчерного льоду. Якщо 1 м свіжого снігу
3
важить 85 кг, то маса 1 м глетчерного льоду - 909 кг.
Розміри і форма фірнового поля залежать від розмірів
зледеніння і рельєфу даної території. Найбільші розміри
мають області живлення великих материкових льодовиків
Гренландії та Антарктиди. Переважно це великі простори із
слабо випуклою поверхнею, покриті снігом. Межу між
областю живлення і льодовиком провести досить важко.
У льодовиках виділяють область живлення (де
проходить накопичення снігу і перетворення його у фірн, а
потім у глетчерний лід) та область стоку, по якій рухається і
стікає глетчерний лід. Залежно від співвідношення областей
живлення і стоку, а також від розмірів і форми льодовиків,
вони поділяються на три типи: гірські (або альпійського типу),
покривні (або материкового типу) та проміжні.
Гірськими або альпійськими називають відносно
малопотужні льодовики високогірних районів, утворення яких
пов’язане з різного роду депресіями рельєфу - западинами,
долинами рік, ущелинами тощо. Такого типу льодовики
розвинуті в Альпах, Гімалаях, на Тянь-Шані, Памірі, Кавказі
та інших гірських районах планети. Характерним льодовиком
цього типу є льодовик Федченка на Памірі.
Покривні або материкові льодовики утворюються в
полярних районах майже на рівні моря. Льодовики цього типу
займають величезні площі і мають значну товщину льодового
покриву. На відміну від льодовиків альпійського типу,
покривні льодовики не мають яскраво виражених зон
живлення. Форма таких льодовиків не контролюється
рельєфом ложа. Покривні (материкові) льодовики найбільше
розвинуті в Гренландії та Антарктиді.

158