Page 99 - 249_

17
5х10 тонн. Це доводить, що в порожнинах та тріщинах
міститься величезний підземний океан, який за масою води
перевищує Атлантичний.
Підземні води у рідкому стані наявні в усій земній корі
до глибини критичної температури. Розподіл води вивчено до
глибини 5-7 км в артезіанських басейнах і 2-3 км у
гідрогеологічних областях. Підземні води відіграють
надзвичайно велику роль у житті людини. Ще за декілька
тисячоліть до нашої ери на Близькому і Середньому Сході
існували практичні знання, необхідні для пошуків і видобутку
води з надр Землі.
За гідравлічними властивостями підземні води
поділяють на грунтові, напірні і верховодку (рис. 12.1).

Зона аерації
Верховодка
Грунтові води Міжпластові води
Джерело

Річка

Рисунок 12.1 - Схема будови водоносного горизонту

Грунтові води - це переважно безнапірні води першого
від поверхні постійного водоносного горизонту. На
формування та режим грунтових вод впливають особливості
геологічної будови, рельєф, гідрометеорологічні фактори,
рослинність та діяльність людини. Грунтові води знаходяться
в гірських породах без напору і повністю заповнюють
водоносний пласт. Поверхня, яка обмежує ненапірні
водоносні горизонти зверху, називається дзеркалом вод. При
горизонтальному положенні дзеркала вони утворюють басейн
підземних вод. Нахил дзеркала свідчить про рух потоку в бік
пониження позначок.
Прісні грунтові води широко використовують для
зрошування та місцевого водопостачання, а в районах з
дефіцитом артезіанських вод - для центрального
водопостачання.
Напірні підземні води містяться у водоносних пластах
під гідростатичним тиском. Залягають вони нижче від
горизонту ненапірних грунтових вод і заповнюють водоносні