Page 60 - 249_

острови Фіджі, Соломонові острови до Нової Гвінеї, далі
простежується через Філіппіни, Японські та Курильські
острови до Камчатки.
Другою зоною підвищеної вулканічної активності є
Середземноморсько-Гімалайська смуга, яка простягається в
широтному напрямку через Альпи, на Апеніни, Крим і Кавказ,
аж до гір Малої Азії. В цій смузі розміщені діючі згаслі
вулкани Везувій, Етна, Ліпарі, Ельбрус, Казбек, Арарат та ін.
Третя смуга поширення вулканів - Атлантична, яка
простягається від Ісландії через Азорські та Канарські острови
до островів Зеленого мису. Одним з найбільших діючих
вулканів цієї зони є Гекла в Ісландії. Більшість вулканів цієї
смуги згаслі. Вони пов'язані, головним чином, з рифтовими
зонами - вузькими і витягнутими розколами та осіданнями
земної кори. Такими зонами є, наприклад, Східно-
Африканська рифтова система і Серединно-Атлантичний
хребет з розколюванням в осьовій зоні в межах Ісландії. До
пересічень поздовжніх і поперечних розломів притаманні
вулкани висотою понад 5000 м (Кенія, Кіліманджаро, Елгон та
ін.).
Магматичні гірські породи в земній корі мають
надзвичайно широке розповсюдження, а тому, вони сильно
впливають на формування рельєфу. Переважно вони поширені
у фундаментах давніх платформ і складчастих областей. В
платформовому чохлі вони слабо розвинуті або повністю
відсутні. Форми їх залягання залежать від геологічних умов
утворення та розповсюдження магми і тісно пов'язані з
тектонічними рухами земної кори.
Форма магматичних тіл може бути надзвичайно
різноманітна і визначається характером залягання, відносно
вміщуючих порід, та фізичними властивостями магми (лави).
При інтрузивному магматизмі існує два основних
механізми поступлення магми у вміщуючу породу. Магма
може проникати по площинах нашарування осадових гірських
порід або по тріщинах, які розсікають вміщуючу товщу. В
першому випадку магма може припідняти пласти покрівлі або
навпаки - викликати своєю вагою прогинання підстилаючих
пластів.
При поступленні значних магматичних розплавів
перекриваючі гірські породи розплавляються та
асимілюються, а покрівля провалюється. Таким чином, магма
сама формує собі простір, який вона займає. Від механізму
поступлення магми залежить не тільки форма, але й контакт
інтрузивних тіл з вміщуючими гірськими породами. Фізико-
хімічні властивості магми також сильно впливають на форму і