Page 59 - 249_

пісковики і туфогенні конгломерати за характером уламків, їх
кількістю, формою і складом цементу.
Залежно від місця формування розрізняють наземні і
підводні вулкани.
Для наземних вулканів характерним є викид в
атмосферу великої кількості вулканічної речовини і
розсіювання її на значних територіях. Виверження підводних
вулканів переважно відбувається нa материкових схилах і
рідше в зонах океанічного ложа або шельфу.
Всі вулкани поділяються на тріщинні та вибухові за
характером лавовивідних каналів і морфологічними
особливостями вулканічних споруд.
Тріщинні вулкани пов'язані з глибокими тріщинами-
розломами, які розсікають земну кору на багато сотень і
навіть тисяч кілометрів. Наземна частина вулканів цього типу
утворена серією склепінчастих підвищень і валів, навколо
яких на значну відстань простягаються пласти застиглої лави.
Вибухові вулкани утворюються в місцях перетину
магматичних потоків із величезними тріщинами в земній корі.
При проникненні магми вони перетворюються у неправильної
форми циліндричний канал, який називається вулканічним
жерлом.
Сучасні діючі вулкани відомі в усіх основних геолого-
структурних зонах і геологічних районах Землі. На початок
1980 р. на земній кулі було відомо 947 діючих вулканів, в т.ч.
139 підводних. Однак їх розподіл на поверхні Землі
надзвичайно нерівномірний. Спостерігається пряма
залежність між їх кількістю та тектонічною активністю
структурно-геологічних регіонів. Найбільша кількість діючих
вулканів із розрахунку на одиницю площі припадає на
острівні дуги (Камчатка, Курильські острови, Індонезія та ін.)
та гірські споруди Південної та Північної Америки. Тут
знаходяться також і найбільш активні вулкани світу, що
характеризуються найбільшою частотою вивержень.
Якщо розглядати зосередженість вулканів по частинах
світу, то найбільша їх кількість знаходиться в екваторіальній
зоні північної півкулі. В південній півкулі кількість діючих
вулканів значно менша.
Вивчення просторового розташування вулканів на
поверхні Землі показало, що їх формування і діяльність
пов'язані з визначеними регіонами. Це - орогенні рухомі зони
земної кори, в яких розвинуті глибинні розломи. Найбільшою
такою зоною на нашій планеті є побережжя та острови Тихого
океану, де вулкани утворюють, так зване, Тихоокеанське
вогняне кільце. На сході воно охоплює західне побережжя
Північної і Південної Америк; на заході - Нову Зеландію,