Page 21 - 249_
P. 21

верхній шар - літосферу і залягаючий під ним розм'яклий шар
                            - астеносферу.
                                   Літосфера - зовнішня, відносно міцна тверда оболонка
                            Землі,  яка  перекриває  менш  в'язку  і  більш  пластичну
                            астеносферу.  Літосфера  майже  повсюдно  складається  із
                            земної  кори  і  верхнього  шару  мантії.  Її  середня  товщина  -
                            декілька  десятків  кілометрів.  Нижня  границя  літосфери
                            нечітка і виділяється на основі зменшення в'язкості, швидкості
                            розповсюдження        сейсмічних     хвиль     і    збільшенням
                            електропровідності. Це зумовлено підвищенням температури і
                            частковим (декілька %) розплавленням речовини. Основними
                            методами  встановлення        границі    між    літосферою     та
                            астеносферою є сейсмологічний і магнітотелуричний.
                                   Земна  кора  (або  шар  А)  має  перемінну  товщину.  Її
                            верхня  тверда  оболонка  обмежується  знизу  поверхнею
                            Мохоровичича  (на  глибині  30-70  км).  Вцілому,  для  земної
                            кори характерна вертикальна і горизонтальна неоднорідність,
                            яка  відображає  різний  характер  еволюції  в  різних  частинах
                            планети. Вона обумовила суттєву переробку будови в процесі
                            останнього етапу розвитку (30-40 млн. років тому), коли були
                            сформовані     основні    риси    сучасного    вигляду     Землі.
                            Допускається  також,  що  частина  земної  кори  знаходиться  у
                            стані  ізостатичної  рівноваги,  яка,  у  випадку  порушення,
                            досить швидко відновлюється завдяки наявності астеносфери.
                                   Під  гірськими  масивами  потужність  земної  кори
                            зростає, а в рифтових долинах серединно-океанічних хребтів –
                            вона мінімальна.
                                   Земна  кора  як геосфера  складає  незначну  частину  від
                            загального об'єму і маси Землі. За складом і товщиною земну
                            кору  поділяють  на  три  основні  типи:  континентальну,
                            океанічну та кору перехідних областей.
                                   Континентальна  кора  характеризується  середньою
                            товщиною в межах 10-15 км, при максимальній товщині до 70
                            км.  Вона  складена  магматичними,  метаморфічними  та
                            осадовими  породами.  Від  поверхні  до  глибини  5-15  км
                            знаходиться осадовий шар. Під ним залягає граніто-гнейсовий
                            шар  товщиною  15-20  км,  який  складений  магматичними  і
                            метаморфічними  породами,  переважно  кислого  складу.  В
                            нижній частині континентальної кори залягає потужний шар
                            базальтів товщиною до 40 км.
                                   Океанічна       кора     характеризується      незначною
                            товщиною,  яка  місцями  складає  5-10  км.  Вона  також
                            складається  із  трьох  шарів:  а)  верхнього  осадового,  який
                            складений     незцементованими       розсипчастими      осадами
                            (товщиною  декілька  сотень  метрів);  б)  базальтового
                            (товщиною  1,5-2,0  км),  який  в  основному  утворений
   16   17   18   19   20   21   22   23   24   25   26