Page 17 - 249_

Вивчення форми Землі зі штучних супутників
показало, що наша планета сплюснута не тільки по осі
полярного стискання, але й по одній з осей екватору. При
цьому, різниця між довгим і коротким екваторіальним
радіусами становить близько 200 м. Основні величини
стиснення притаманні районам Індійського і Тихого океанів.
Наближено, в якості форми (фігури) Землі прийнята
вирівняна поверхня гравітаційного потенціалу - геоїд. Це
дуже складне тіло з геометрично неправильною формою.
Тому зараз при вивченні форми і розмірів Землі приймається
така фігура (геоїд), яка обмежується рівневою поверхнею
потенціалу сили тяжіння, співпадає із середнім рівнем
Світового океану і продовжується під материками так, що
вона повсюдно перпендикулярна до лінії виска. Форма геоїда
в результаті добового обертання Землі близька до еліпсоїда
обертання, але поверхня його ускладнена нерівномірним
розподілом мас всередині самої Землі.
Поверхня Землі також має складний рельєф. Він
сформувався на протязі тривалого розвитку, під впливом
внутрішніх і зовнішніх процесів. У зв'язку з цим, на Землі
спостерігається складне чергування суші і водної поверхні. В
межах кожної з цих складових природні процеси протікають
по-різному.
Сучасне вимірювання із застосуванням космічних
апаратів показало, що площа поверхні Землі, як геоїда,
2
складає трохи більше 510 млн. км , а її об'єм дорівнює 1083
3
млрд. км . Більшу частину поверхні Землі займає Світовий
2
океан. Його площа складає близько 361,1 млн. км або 70,8%.
2
Суша займає 149,1 млн. км або 29,2% земної поверхні. Суша
складається з шістьох континентів, а Світовий океан – з
чотирьох океанів.
Кожен континент-материк має свою назву: Євразія,
Африка, Північна Америка, Південна Америка, Австралія і
Антарктида з численними островами. Наведений поділ не
співпадає із поділом на частини світу. Так, Євразію ділять на
Європу і Азію, а обидва американські континенти вважають за
одну частину світу. Іноді за окрему океанічну частину світу
приймають острови Тихого океану - Океанію, площа якої
рахується разом з Австралією.
Характерною особливістю всіх материків є значне
підняття поверхні по їх периферії. До найбільш великих із них
відноситься: 1) гірська система, яка простягнулася на Півдні
Євразії від Піренеїв до Гімалаїв; 2) гірський пояс із Кордильєр
і Анд, який займає західні окраїни Північної і Південної
Америки. В центральних областях материків переважно
розташовані величезні низовини. Наприклад: Амазонська і Ла-