Page 129 - 249_
P. 129

змінюється  від  1  до  200  м.  В  пустелі  Сахара  зустрічаються
                            окремі  пірамідальні  бархани  висотою  до  500 м.  В  аридних  і
                            семиаридних  областях,  поряд  з  піщаними  пустелями
                            розвинуті  кам'янисті  і  глинисті  пустелі.  Для  них  xapaктерні
                            різноманітні  дефляційні  форми  типу  дефляційних  останців.
                            Уламки гірських порід на поверхні кам'янистої пустелі часто
                            покриті  характерною  блискучою  кіркою  -  пустельним
                            загаром.    Його     утворення     пов'язане    з    капілярним
                            підтягyванням розчинів солей із породи і випаданням солей на
                            її поверхню.
                                   Одною  із  характерних  форм  рельєфу  глинистих
                            пустель є такіри. Це неглибокі замкнуті пониження з рівним,
                            майже  горизонтальним  днищем,  вкриті  щільною  глинистою
                            кіркою  і  сіткою  тріщин  усихання.  Міцність  цієї  кірки
                            настільки велика, що навіть кінські підкови не залишають на
                            ній слідів. Іншою формою рельєфу глинистих пустель є сори
                            або  солончакові  пустелі.  Вони  виникають  на  місці
                            висушених соляних озер і покриті розсипчастим шаром глини
                            та солі.
                                   В  результаті  вітрової  ерозії  на  значні  відстані
                            переносяться не тільки пилоподібні глинисті частинки, але й
                            пісок. Такі частинки, внаслідок підняття  їх вітром на значну
                            висоту, можуть переноситися в атмосфері на велику відстань,
                            осідаючи далеко від пустель. На периферії пустель і в сухих
                            областях  еоловий  пил  може  накопичуватись,  утворюючи
                            специфічну пилувату породу, яку названо лесом.
                                   Лес    -   це    дрібнопилувата     супіщано-суглиниста
                            континентальна  осадова  гірська  порода  світло-жовтого  або
                            палевого  кольору.  Переважають  (40-50%)  зерна  розміром
                            0,01-0,05  мм,  частково  представлені  агрегатами,  утвореними
                            при коагуляції колоїдних і глинистих частинок.
                                   Характерною      властивістю     лесу   і   лесоподібних
                            відкладів є різке зниження міцності структурних зв'язків при
                            зволоженні. Це призводить до просідання, розвитку лесового
                            псевдокарсту,  втрати  несучих  властивостей,  інтенсивного
                            яроутворення  тощо.  Зволоження  лесу  зумовлює  залежність
                            його властивостей (пористість, просідання, опір стисненню  і
                            зсуву) від навколишнього середовища: посушливості клімату,
                            характеру  грунтоутворення,  рельєфу,  ландшафту.  Лес  є
                            добрим матеріалом для спорудження насипів, сировиною для
                            виробництва цегли, черепиці, клінкеру.
                                   Первинні лесові покриви утворюють субгоризонтальну
                            слабо-хвилясту  поверхню  рельєфу.  На  височинах,  в  умовах,
                            що сприяють глибинній ерозії та площинному змиву, виникли
                            рівнини,  розчленовані  яружно-балковою  системою.  Для
   124   125   126   127   128   129   130   131   132   133   134