Page 111 - 249_
P. 111

3
                            льодовикового  язика  100 м,  на  1  м   його  ложа  тисне  маса в
                            90т.
                                   Льодовиковій ерозії сприяє тріщинуватість порід, а не
                            їх м'якість. Якщо порода тверда, то льодовик сильно руйнує її,
                            відломлюючи  і виносячи великі  уламки. Цими  уламками він
                            шліфує  виступи  свого  ложа.  Якщо  ложе  складене  твердими
                            породами,  то  на  його  поверхні  льодовик  залишає  глибокі
                            сліди свого переміщення у вигляді багаточисельних подряпин,
                            борозд  і  льодовикового  штрихування.  Всі  ці  форми
                            зорієнтовані у напрямі руху льодовика.
                                   В  процесі  руху  льодовика  по  гірській  долині,
                            відбувається подальше  її поглиблення і розширення. Долина
                            набуває  форми  великого  корита  -  трогу.  Трогові  долини
                            більш  прямі,  ніж  ерозійні.  Їх  нижня  частина  згладжена,
                            виступи  кристалічних  порід  відполіровані.  Дно  їх  широке  і
                            плоске,  вкрите  мореною  (перевідкладеними  льодовиковими
                            відкладами).  Трогові  долини,  розташовані  на  березі  моря  і
                            залиті водою під час трансгресії моря, називаються фіордами.
                            Для них також характерні висячі долини і падаючі водограї.
                                   На дні трогів зустрічаються ригелі, так звані баранячі
                            лоби.  Вони  являють  собою  скелясті  виступи,  заокруглені  і
                            обточені  льодовиком.  Поверхня  баранячого  лобу,  повернута
                            назустріч руху льодовика, - згладжена, покрита льодовиковою
                            поліровкою,  порізана  валунами.  На  протилежній  стороні  до
                            руху льодовика, переважно більш крутій, поліровка відсутня і
                            видно  сліди  відриву  і  руйнування  гірських  порід.  Довжина
                            баранячих  лобів  –  від  декількох  метрів  до  сотень  метрів,  а
                            висота  в  середньому  50  м.  Вони  характерні  для  районів
                            сучасного і давнього зледенінь.
                                   Кучеряві  скелі  -  це  згладжені  льодовиком  групи
                            скелястих пагорбів, які надають поверхні хвилястого вигляду.
                            Вони являють собою більш дрібні, ніж окремі баранячі лоби,
                            виступи кристалічних порід.
                                   Уламковий       матеріал,    захоплений      льодовиком,
                            переноситься  на  значну  відстань.  Перевідкладений  матеріал
                            утворює  морени  -  скупчення  погано  відсортованих  і
                            різновеликих  уламків  порід,  які  нагромаджувались  під
                            льодовиком,  перед  його  нижнім  краєм  і  на  льодовиковій
                            поверхні.  Розрізняють  рухомі  морени,  які  пересуваються
                            разом  з  льодовиком  у  вмерзлому  стані,  і  нерухомі,  які
                            залишилися  на  поверхні  Землі  після  танення  льодовика.
                            Рухомі  морени  в  свою  чергу  діляться  на  поверхневі  (в  т.ч.
                            серединні), внутрішні та донні (рис. 13.1).
                                   При пересуванні  і  таненні льодовик відкладає морену
                            на поверхні ложа у вигляді валів, пагорбів та окремих великих
                            валунів. Така морена називається відкладеною. Довготривале
   106   107   108   109   110   111   112   113   114   115   116