Page 32 - 201_

прийнятності власного національного стилю поведінки, не враховуючи, що
культурний “базис” партнера зовсім інший.
Перший відомий трактат про поведінку “Дисципліна клерикаліс”, виданий
в 1204 році іспанським священиком Педро Альфонсо був призначений для
духовенства. На її основі пізніше вийшли посібники по етикету в Англії,
Голландії, Франції, Німецьких та італьянських землях. В цих посібниках в
основному пояснювались правила поведінки за столом, порядок ведення бесід,
прийому гостей. Ці правила вважались придатними і для дипломатів.
Законодавцем правил етикету на початку середньовіччя була церква, а в
пізньому середньовіччі – королівські двори Парижа, Лондона та других
європейських столиць. Російський дипломат Павло Пєвашов в трактаті “О
первенстве и представительстве европейских государей и их министров”,
надрукованому в1792 році в Петербурзі описує, на скільки принизливою була
церемонія прийому послів при Отаманській Порті. Тягнулася вона досить
довго. Посла перед аудієнцією до султана заставляли, незалежно від погоди
“сидіти на коні посеред вулиці, щоби басити приїжджаючу всю свиту Візира та
привітати високостепенство..” Після його заводили в кімнату, посеред якої
“стояв старий напівгнилий табурет, приготований для Посла, на якому йому
потрібно сидіти, якщо він зможе втриматися на ньому. Не менше, як дві
години, він слухає велику кількість справ які там розглядають і рішають, із
яких Посол ні слова не розуміє...”
Наведемо ще один приклад того періоду особливостей міжнародного
етикету, який описує Енгельберт Кенфер 17 століття. Як приймали
голландських купців військові правителі Японії –сьогуни. “Як тільки начальник
наш зайшов в зал, прозвучав голосний крик: “Голландка – капітан!”, що було
знаком підійти ближче і низько вклонитися. У відповідності з указанням він
повз на колінах, спираючись на руки до відведеного для нього місця, між
подарками, розкладеними в відповідному порядку... після цього, не
піднімаючись з колін, він кланявся так низько, щоб торкнутися чолом підлоги і
в цій же позі він рачкував, ніби краб, так і не промовивши ні слова”.
Під час другої аудієнції голландців заставили зняти плащі, які
використовували як парадний одяг, і розіграти цілу виставу – перейтись,
зупинитись, вітати один одного, танцювати, підстрибувати, відтворити п’яних,
говорити на ламаній японській мові, читати по-голландськи, малювати, співати,
знову надіти плащі і знову зняти.
В багатьох країнах і сьогодні поширені старовинні звичаї прийому гостей,
звичайно не в таких жахливих формах. У на с в Україні приносять хліб і сіль, в
США на урочистих церемоніях в мерії вручають символічний ключ від міста і
грамоту про присудження звання почесного громадянина. В Болгарії
обдаровують гвоздиками та розовим маслом – чудесним даром Казаплинської
долини.
Втрата монополії держави на зовнішньоекономічні зв’язки які потребують
знань правил поведінки міжнародного етикету, відіграла інтерес до етики
ділових стосунків, норм і правил спілкування між партнерами як у межах
країни, так і за кордоном. Одним із атрибутів міжнародного етикету є візитні

- 42 -