Page 94 - 18
P. 94

Оскiльки  в  процесi  розвiдки  покладiв  нафти  i  газу  дослiджуються
                 тривимiрнi  (об'ємнi)  об'єкти,  системою  розмiщення,  що  реалiзує  принцип
                 рiвномiрностi, буде така система, при якiй кожна iз розвiдувальних свердловин
                 оцiнює  приблизно  однаковий  об'єм  нафтогазонасиченого  резервуару.  Таким
                 чином, принцип рiвномiрностi слiд реалiзувати шляхом рiвномiрного розмiщення
                 свердловин не по площi, а по вiдношенню до об'єму покладу.
                        Принцип  рiвномiрностi  "на  рiвнi  за  запасами  дiлянки  покладу  –  рiвне
                 число  свердловин"  як  правило  розмiщення  розвiдувальних  свердловин  вперше
                 був запропонований для розвiдки масивних покладiв в 1974р. Г.А. Габрiелянцем i
                 В.I.Пороскуном.  Подальшi  дослiдження    показали,  що  цей  принцип  навiть  з
                 бiльшою  ефективнiстю  може  бути  використаний  при  розвiдцi  покладiв  в
                 неантиклiнальних пастках, до периферiї яких, як правило, не тiльки зменшується

                 товщина,  але    погiршуються  колекторськi  властивостi  пласта,  що  ще  бiльше
                 знижує частку об'єму запасiв в цiй частинi покладу.
                        Поділ  покладу  на  блоки  рівних  об’ємів  забезпечує  закономірне згущення
                 мережі  свердловин  в  зоні  максимальних  ефективних  нафтогазонасичених
                 товщин, а отже, в місцях концентрації найбільших об’ємів запасів. Це дозволяє
                 для  неантиклінальних  покладів  досягнути  рівномірного  вивчення  по  об’єму  та
                 уникнути буріння малоефективних свердловин поблизу лінії виклинювання.
                        Вивчення покладів за принципом рівномірності по відношенню до об’єму
                 доцільно і при розвідці пластових покладів.
                        Аналіз,  проведений  на  прикладі  нафтових  родовищ  Західного  Сибіру,
                 показав,  що  при  розміщенні  розвідувальних  свердловин  необхідно  враховувати
                 наявність обширних водоплаваючих зон з нафтонасиченими товщинами менше 5

                 м. В цих зонах, як правило, вміщується не більше 5 загальних запасів нафти,
                 які  безпосередньо  не  беруть  участь  у  видобутку  нафти.  Таким  чином,  запаси
                 нафти  в  частинах  покладу,  на  розвідку  яких  витрачено  так  багато  коштів,  не
                 можуть  вважатися    активними.  В  той  же  час  за  рахунок  більшої  кількості
                 свердловин,  що  витрачається  на  вивчення  приконтурних  частин  покладу,  іноді
                 недостатньо вивчаються центральні їх частини, які вміщують основні запаси (80-
                 95) нафти. В зв’язку з цим нераціонально розбурювати приконтурні зони із тим
                 же ступенем детальності, що і зони більших нафтогазонасичених товщин.
                        Цей  принцип  знайшов  застосування  і  в  методиці  розвідки  родовищ,  в
                 розрізі яких є декілька покладів різного типу, що розвідуються однією мережею
                 свердловин.  Для  таких родовищ розроблений спосіб розташування свердловин,
                 що  базується  на  використанні  поняття  "ефективний  сумарний  резервуар".  За
                 результатами  буріння  пошукових  і  частково  розвідувальних  свердловин
                 визначається  показних  ефективного  об’єму,  що  являє  собою  добуток  відкритої

                 пористості m ефективної нафтонасиченої товщини h  еф. і коефіцієнта нафто- або
                 газонасиченості   по  кожному  продуктивному  горизонту  багатопокладного
                 розрізу.  Потім  за  одержаними  даними  моделюється  сумарний  ефективний
                 резервуар родовища, в межах якого розміщення здійснюється за принципом "на
                 кожну  розвідувальну  свердловину    –  рівна  частка  ефективного  сумарного
                 резервуару".  Проведений  аналіз  показує,  що  використання  принципу






                                                                                                                 93
   89   90   91   92   93   94   95   96   97   98   99