Page 99 - 18

грязьові вулкани, глинистий діапір). При цьому свердловини буряться на
профілях, що радіально розходяться від зовнішньої межі ядра діапіру до
периферії, причому перші з них закладаються в безпосередній близькості від
нього. Кількість свердловин в профілі визначається загальними розмірами
складки, покладу і будовою крил. Звичайно проектуються 2–3 свердловини в
кожному профілі: починають із склепіння (на відстані 300–500 м від межі ядра
протикання) і нарощують профіль за падінням пластів з відстанями між
свердловинами 400–700 м. Оскільки часто соляні куполи характеризуються
крутими схилами і досить крутим заляганням порід, що його оточують, то
доцільно здійснювати в таких умовах направлене буріння свердловин.
Раціональне розташування свердловин при оцінці покладів застосовується
також при розбурюванні структур куполоподібної форми. Деякі дослідники

рекомендують для таких складок взагалі відмовитись від розташування
свердловин «хрестом» або паралельними профілями, а закладати свердловини на
радіальних профілях, що утворюють трипроменеву систему. Така система
дозволяє скоротити витрати на 20 в порівнянні з проектом розташування
свердловин «хрестом».
Виходячи з того, що в розрізі структури можливе виявлення покладів не
тільки в склепінних ділянках структур, але і в крилових і периклінальних зонах,
то в основу системи розміщення розвідувальних свердловин для оцінки
родовища можна покласти принцип послідовного нарощування поля
нафтогазоносності у всіх напрямках від склепіння аж до виходу на зовнішній
контур покладу. Це можна реалізувати шляхом підвищення ступеня
рівномірності розміщення свердловин на площі таким чином. Перші три

розвідувальні свердловини, які будуть буритися слідом за свердловиною –
першовідкривачкою, треба розміщувати на трьох променях, направлених від
о
склепіння структури під кутом близько 120 . Один із променів має збігатися з
довгою віссю підняття. При цьому кожна наступна свердловина повинна
розкривати покрівлю продуктивного горизонту на величину h більшу, ніж
попередня. Ця величина, що названа «кроком висоти закладання», визначається
числом розвідувальних свердловин n і висотою складки Н (максимально
можливої висоти покладу):
H
h 
n
У випадку, якщо ні одна із пробурених свердловин не вийшла на зовнішній
о
контур нафтогазоносності, дану систему (промені) розвертають на 180 і
свердловини закладають на трьох нових променях, що будуть продовженням
перших і по іншу сторону від склепіння.
Якщо всі свердловини і в цьому випадку
знову виявляються в межах контуру
нафтогазоносності, то таку же операцію

повторюють аж до виходу на контур
покладу.
7. Закладання розвідувальних
свердловин за методом «крок буріння».

98