Page 93 - 18

такому її розумiннi найбiльш ефективна або цiлком прийнята при вирiшеннi
цiлої низки геологiчних завдань. Наприклад, рiвномiрна (по площi) мережа
найкраща в завданнях виявлення об'єктiв, опису закономiрностей частини поля,
опису мiнливостi поля тощо. Дiйсно, при рiвномiрнiй (регулярнiй) мережі
виключається пропуск аномалiй, якi при паралельному їх перемiщеннi не можуть
бути вписанi в елементарному осередку мережі. Випадкове ж розмiщення пунктiв
вимiрiв, навiть при великiй їх кiлькостi, допускають вiдмiнну вiд нуля ймовiрнiсть
пропуску аномалiй, в тому числi таких, якi значно перевищують за розмiрами
середню площу дослiджень, що припадає на один пункт спостережень. Особливо
ефективна рiвномiрна мережа при виявленнi дуже великих об'єктiв.
Рiвномiрна (регулярна) система спостережень краща при вирiшеннi
завдання виявлення аномалiй на фонi випадкових перешкод, проведеннi тренд-

аналiзу та iнших прикладних геологiчних завдань.
Останнiм часом регулярнi мережі широко застосовуються в практицi
геолого-геофiзичних дослiджень у зв'язку iз впровадженням ЕОМ. При розробцi
"машинних" алгоритмiв вирiшення геолого-геофiзичних завдань було
встановлено, що квадратна мережа первинних даних бiльш зручна, оскiльки
дозволяє спростити i певним чином стандартизувати наступнi обчислювальнi
процедури. З цiєї причини в геологiчнiй практицi регулярнi системи
спостережень вважаються унiверсальними i їм вiддається перевага практично
завжди при виборi систем спостережень (вивчення).
Наведенi даннi показують, що принцип рiвномiрностi досить широко
використовується в геологiї, проте в бiльшостi випадкiв вважається, що його
можна реалiзувати тiльки через регулярну мережу систем спостережень. Разом з
тим, якщо рiвномiрнiсть розглядати як правило поведiнки, як принцип вивчення

складної системи, то в залежностi вiд змiсту, що вкладається в це поняття, можна
говорити про рiзнi види рiвномiрних систем спостереження. Так, дослiдженнями
з оптимiзацiї систем розробки нафтових i газових родовищ установлена бiльша
ефективнiсть систем розмiщення свердловин, рiвномiрних по вiдношенню до
запасiв покладу. Тобто систему розмiщення свердловин краще характеризувати
не площею, а запасами, що приходяться на одну свердловину. Запаси на одну
свердловину при цьому служать як би еквiвалентом очiкуваного позитивного
ефекту, а площа на свердловину – еквiвалентом зроблених витрат.
В залежностi вiд прийнятого критерiю рiвномiрностi можно говорити i про
рiзнi системи розвiдки, при яких свердловини розташовуються рiвномiрно: в
одних випадках по вiдношенню одна до одної , а в iнших – по вiдношенню до
дослiджуваних властивостей об'єкта. Зараз при проектуваннi розвiдки перевагу
переважно вiддається системам першого типу. Питання полягає в тому, які
системи є більш ефективними яким слiд вiддати перевагу при проведеннi
розвiдувальних робiт. З точки зору теорiї i практики розвiдки очевидно, що для
досягання максимальної достовiрностi оцiнки запасiв зовсiм не обов'язково

вивчати поклад рiвномiрно на всiй площi. Для мiнiмiзацiї похибки оцiнки запасiв
i прогнозу значень ознак покладу точки дослiджень повиннi бути розмiщенi в
областi таким чином, щоби рiвномiрно висвiтлювати його об'єм.

92