Page 72 - 177_

лише 2% сумарного часу руху продукції від джерел сировини до споживача,
транспортування займало 5%, а 93% часу припадало на зберігання продукції.
При цьому в розвинених країнах до 20% валового внутрішнього продукту припа-
дає на витрати пов'язані з забезпеченням товарообігу, структура яких
відповідає рівню розвитку країни і є барометром відповідності логістичної сис-
теми сучасним вимогам (рис. 17.1)

збут готової продукції
8% зберігання запасів
технологічні сировини
перевезення 44%
9%

магістральні
перевезення складування і
23% транспортування
16%

Рисунок 17.1 - Структура витрат для забезпечення товароруху в
розвинених країнах, %

Логістика проголошує пріоритет споживача, тобто 100 % виконання
договірних зобов'язань, високий рівень сервісу. Одночасно з цим застосування її
рекомендацій вигідне постачальникам. Так, на підприємствах «Форд»
використання системи «точно своєчасно» дало змогу за два роки скоротити
запаси на 40 %. Такий самий процент зменшення «недіючих ресурсів»
спостерігався на окремих підприємствах «Дженерал моторс». У перспективі
корпорація планує знизити витрати по зберіганню на 60 % . Позитивних

результатів досягнуто багатьма японськими фірмами. За даними професора А.
Смєхова, реалізація основних положень логістики дає змогу скоротити витрати
на транспортування і зберігання на 15—20 %, зменшити рівень запасів на 50 %,
знизити тривалість робочого циклу на 50—70 % .
На жаль, в Україні використання переваг логістичного підходу по
ланцюжку "постачання — виробництво — збут — споживання" поки не знайшло
відповідного відношення. Перебудова діяльності виробничої або іншої за
характером діяльності фірми на логістичні "рейки" це. перш за все, фінансові
витрати на майбутнє. Крім того, гарантією успіху такого підходу є перебудова
своєї діяльності всіма учасниками логістичної системи. Загалом, основні
фактори, які заважають швидкому впровадженню бізнес-логістики в Україні,
можна поділити на об'єктивні та суб'єктивні.
Об'єктивні — нестійке правове поле діяльності підприємницьких
структур, відсутність підготовлених кадрів, слабка методична підготовка з
урахуванням особливостей українського ринку.
Суб'єктивні — потенційне небажання менеджменту змінювати
стереотипи своєї роботи. Крім того, відставання в розвитку інфраструктури
економіки (низький рівень сучасних систем електронних комунікацій, відстала

70