Page 177 - 140

1,3 % на кожен відсоток збільшення частки шляхових відборів
і відповідного зменшення частки транзиту нафтопродуктів.
Зростання величини шляхових відборів нафтопродуктів
суттєво впливає також на максимальну кількість циклів послі-
довного перекачування. Цей параметр зменшується від 95 при
частці шляхових відборів  = 40 % до 30 при  = 80 %, що
призводить до значного збільшення необхідного об’єму резе-
рвуарних парків перекачувальних станцій, кінцевого пункту
та підключених до трубопроводу нафтобаз.
Для двониткових нафтопродуктопроводів (таблиця 3.8)
зростання частки шляхових відборів нафтопродуктів значно
менше впливає на їх оптимальні параметри і величину еконо-
мічних показників. У діапазоні зміни  від 20 до 80 % кожен
відсоток зростання чистки шляхових відборів нафтопродуктів
супроводжується збільшенням приведених витрат у трубо-
провідну систему у середньому на 0,5 %. Розрахунки показа-
ли, що для всього діапазону зміни шляхових відборів оптима-
льними є трубопроводи з двома перекачувальними станціями.
Оптимальний діаметр бензинопроводу Ду=200 мм, трубопро-
воду для перекачування дизельних палив – Ду=250 мм.
Порівняння даних таблиць 3.7 та 3.8 дає змогу визначити
оптимальні параметри модельного нафтопродуктопроводу на
річний обсяг перекачування M =2 млн. т/рік при різних ве-
p
личинах шляхових відборів. Доведено, що при існуючому в
1994 році співвідношенні цін на обладнання, матеріали, елек-
троенергію та нафтопродукти для частки шляхового відбору
менших 40 % оптимальними є однотрубні системи, основні
параметри яких вказані у таблиці 3.7. При частках шляхового
відбору від 40 до 60 % економічні показники одно- і двонит-
кових нафтопродуктопроводів практично однакові. При ще
більшій частці шляхових відборів оптимальними стають дво-
ниткові нафтопродуктопроводи, параметри яких наведені у
таблиці 3.8.
Закономірності, одержані для модельного нафтопродук-
топроводу з річною продуктивністю M =2 млн. т/рік під-
p
- 171 -