Page 167 - 14
P. 167

170
          7.6.2. Характеристичні рівняння, власні значення та деякі задачі пов’язані з ними
                          Знаходження характеристичного рівняння матриці А
                Характеристичне рівняння матриці А можна визначити безпосередньо за формулою (4.18)
          або за способом, який запропонований Бохером.
                У першому випадку обчислення відбуваються за таким алгоритмом:
                Sp1. Ввести матрицю А.
                Sp2. Сформувати одиничну матрицю того ж розміру, що й матриця А.
                На рис. 7.17 для формування одиничної матриці використані програмні оператори for, if i
          otherwise. Результатом роботи підпрограми є одинична матриця І .
                Відмітимо, що система MathCAD має вбудований оператор rref(A), що формує одиничну
          матрицю І , яка відповідає квадратній матриці A (має однаковий з нею розмір).
                Sp3. Знайти параметричне рівняння матриці за формулою (4.18).
                У другому  випадку (див. рис. 7.17) коефіцієнти характеристичного рівняння обчислені за
                                                             k
          формулою  Бохера.  Для  обчислення  слідів  матриць  tr(A ), k   n , 1   (n  –  розмір  матриці  A)
                                                                                   k
          використана підпрограма “Обчислення слідів матриці A”, яка повідомляє значення tr(A ) у вигляді
          вектора T.
                                                                    T
                Коефіцієнти характеристичного рівняння утворюють вектор  a   (a n ,a n 1 ,...,a  0  )
                Обчислення власних чисел матриці А
                Для обчислення власних чисел матриці A необхідно розв’язати характеристичне рівняння
           P ( )   0. Слід відмітити, що у тому випадку, коли характеристичне рівняння   (P  )  має порядок
          більший  двох,  застосування  оператора  solve  не  завжди  приводить  до  правильного  розв’язку
          рівняння  (P  )   0. Тому в програмі, яка наведена на рис. 7.17, використаний інший оператор:
                                               r   polyroots ( V  ),
          де  V - вектор коефіцієнтів при змінних у рівнянні  (P  )   0.
                Вектор V формується за допомогою оператора coeffs,  ( набірна панель “професорська
          шапочка”).
                Ця операція здійснюється у відповідності з формулою (4.29).
                Програма приведення матриці А до діагонального вигляду наведена на рис. 7.18 і працює із
          таким алгоритмом:
                Sp1. Ввести матрицю А.
                Sp2.Обчислити модальну матрицю M. Ця операція здійснюється за допомогою оператора
           M   eigenvecs (  ) A .
                Sp3. Привести матрицю A до діагонального виду за формулою (4.29).
                Результатом розв’язку задачі є діагональна матриця   , на головній діагоналі якої
          розміщені характеристичні числа матриці А.
                Для перевірки правильності розв’язку задачі за допомогою оператора eigenvals(A)
          визначені характеристичні числа  ,  ,  матриці А.
                                       1  2  3
                Аналіз отриманих результатів показує, що діагоналізація матриці А виконана правильно.
                Обчислення матричних многочленів.
                Матричний многочлен (поліном) подамо у такому вигляді:
                                                    n
                                                         i
                                             N( A)    P i  A .
                                                     i 0
                У  програмі,  яка  наведена  на  рис.  7.19,  порядок  матричного  полінома  n    4 ,  а  його
          коефіцієнти формуються у вигляді вектора   P .Результатом обчислень є матриця  D   N (A ).

                7.6.3. Кількісне дослідження математичної моделі
                Якщо математична модель лінеаризованого об’єкта подана у формі (4.59) з початковими
          умовами (4.10), то її розв’язок визначається формулою (4.68). аналіз цієї формули показує, що
   162   163   164   165   166   167   168   169   170   171   172