Page 164 - 14
P. 164

167
                             7.6. Розв’язок математичних моделей об’єктів

                7.6.1. Кількісне дослідження математичних моделей одновимірних об’єктів з
          використанням зворотного перетворення Лапласа.
             Цей метод доцільно застосовувати тоді, коли математична модель об’єкта подана у вигляді
                                          передавальної функції.
                                ( Y  ) p
                Оскільки W  (  ) p   , де  (pY  ) , ( pU  )- зображення за Лапласом вихідної та вхідної
                               U (  ) p
          величини об’єкта,
                                               Y (p ) U  ( p )W  (  ) p .
                Для знаходження значення функції  (ty  ) за її зображенням у програмі, яка наведена на
          рис.7.16, використана формула (4.9), яку аналогічно співвідношенням (7.15) і (7.16) подамо у
          такому вигляді:
                для простих полюсів
                                                   n    K( p)
                                                             pt
                                             y( t)     lim  e ,                                                   (7.17)
                                                       i
                                                    i 1  p  p D(  p)
          де  ( pK  ),D (  ) p - поліноми чисельника і знаменника функції  (pY  ) ;
                n – кількість полюсів функції  (pY  ) ;
                для кратних полюсів
                                                                                     
                                                                
                  n  m                       m               j 1                    
                     s         K (  ) p        s   1        d           K (  ) p
              (y  ) t      lim  m       e  pt       lim    j  1    m        e  pt  ,  (7.18)
                                               1
                   i 1  p   p i  s     j   j  (  j   )!1  p   p  j dp    s   k  
                         R  p(  )  (  p   p  j  )              ( R  p  )   (  p   p  k  )  
                              j  1                                  k   k,1   j   
                                                                 m  s
                                                                            j
          де  (pR  ) -поліном, який випливає із співвідношення  (D  p )  (R  p  )  (  p   p  j  ) ;
                                                                 j  1
               m - кількість кратних полюсів;
              S
               - кратність полюсу.
              j
               На рис. 7.16, як приклади, показано процес розв’язку моделі з передавальною функцією
                                                      k
                                             W  ( p )    ,
                                                    Tp   1
          де  Tk, - параметри моделі, і математичної моделі демпфера, передавальна функція якого отримана
          в прикладі 4.2.
                У другому випадку вибрані такі значення величин:
                маса регулюючих частин системи  m    1 , 0  кг;
                прикладене зусилля  f  10 H ;
                                  0
                жорсткість пружини  c   2 10 3  H /  м;
                коефіцієнт опору  a   , 0  057 H   c /  м .
                Розв’язок математичних моделей отриманий при таких значеннях вхідних величин:
                для першої моделі  (U  ) t   u 0  ) t ( 1   ;
                      для другої моделі  (tU  )   f  ( 1   ) t ;
                                      0
             Візуалізація розв’язків здійснена за допомогою графіків (див. рис. 7.16), із яких видно, що в
            першому випадку перехідна характеристика об’єкта має аперіодичний характер, а в другому –
                                               коливний.
   159   160   161   162   163   164   165   166   167   168   169