Page 123 - 14

126
Масиви, вектори та матриці. Масивом називають пойменовану сукупність числових чи
символьних елементів, які упорядковані певним чином і мають певні адреса. В системі MathCAD
застосовують масиви двох найпоширеніших типів: одновимірні (вектори) і двовимірні (матриці).
Вводити матриці (вектори) можна двома способами: поелементно і за допомогою шаблонів
матриць.
При поелементному вводі вказується ім’я об’єкта (матриці чи вектора) і його підрядковий
індекс. Для отримання підрядкових індексів після імені змінної вводиться квадратна, що
відкривається, дужка. Приклад вводу елемента вектора:
Ввід з клавіатури Зображення у вікні
a2[1 Shift+: a2 1:=
Для елементів матриць підрядкові індекси розділяються комoю :
Ввід з клавіатури Зображення у вікні
A [1,2 Shift+: A1,2:=
Індекси повинні мати тільки цілочислове значення і можуть починатись з нуля чи цілого
числа. Для вводу матриць (векторів) за допомогою шаблону необхідно скористатися операцією
Matrix… (Матриці ...) в позиції Math (Математика) основного меню, або піктограмою з
зображення шаблону матриць (Ctrl+V). Після виконання однієї із трьох операцій появиться
діалогове вікно, в якому необхідно вказати розмірність матриці, тобто кількість рядків і стовпців.
Для вектора один із них повинен бути рівний одиниці. Наприклад, якщо m– кількість рядів, а n–
кількість стовпців матриці, то при m=1 маємо вектор-лінійку, а при n=1 – вектор-стовпець.
Елементи векторів і матриць розміщуються між великими квадратними дужками на місці
шаблонів (прямокутників чорного кольору).
Дані файлового типу. Файлові дані це, по суті, ті ж вектори і матриці. але з елементами,
які можуть записуватись у вигляді файлів, що мають свої імена. Це той тип файлів, які можуть
оброблятись у програмах на різних алгоритмічних мовах і створюватись такими програмами,
завдяки чому можливий обмін даними між системою MathCAD та іншими програмами. В процесі
створення файлових даних системою читаються значення елементів матриць і векторів зліва
направо і зверху вниз і перетворюються в ASCII– коди. Створені файлові дані, або файли, що
використовуються, можна переглянути будь-яким текстовим редактором, який сприймає тексти у
вигляді ASCII– кодів.
Існує шість операцій з даними файлового типу. Розгляд цих операцій почнемо з читання
файлів, які вміщують дані векторів.
READ (ім’я_файлу). Це операція-функція читає дані із файлу з фіксацією імені ім’я файлу
і формує вектор, наприклад,
v:=READ (DATA)
У даному випадку елементи вектору V отримають значення, які читаються з файлу з
іменем DATA.
Слід мати на увазі, що ім’я файла необхідно вказувати за правилами для системи MS-DOS,
наприклад, якщо файл DATA розміщений на диску D в каталозі PROBA, то ім’я файлу буде таким:
D:\PROBA\DATA.
WRITE (ім’я_файлу). Ця операція записує дані в файл і присвоює вказане ім’я.
APPEND (ім’я_файлу). Ця операція подібна до WRITE, але записує дані в кінець вже
існуючого файлу.
Три останні операції відносяться до операцій читання-запису матриць.
READPRN (ім’я_файлу). Ця операція подібна до READ, але читає дані у вигляді
двовимірного масиву-матриці.
WRITEPRN (ім’я_файлу). Ця операція аналогічна операції WRITE, але застосовується для
запису матриць. Структура файлу має такий же вигляд, як і сама матриця.
APPENDPRN (ім’я_файлу). Ця операція, як і операція APPEND, дописує дані, які мають
вигляд матриці, в кінець файлу.