Page 66 - Міністерство освіти і науки України
P. 66
Не залишає часу подивитись,
Як на деревах змінюється лист,
Де білка заховала свою здобу.
Не залишає часу зазирнути в річку,
Що як вечірні небеса, стає прихистком зір.
Не залишає часу навіть глянути у вічі Незнайомки-долі,
Що закружляла у швидкому танці.
Не залишає часу на її вустах побачити усмішку,
Що зародилась у безодні тих очей.
О, нице це життя лиш повне вічних поривань,
Що не дає бодай спинитись й оглянутись.
64
