Page 17 - Семенцов Г

проміжні результати; за допомогою операторів проміжні
результати перетворити в активність нечітких виходів;
представити результат для дефазіфікації.
Дефазіфікація. Задачі дефазіфікації зворотні задачам
фазіфікації. Але перевірка діапазонів в цьому випадку не
потрібна, оскільки відсутній зовнішній вплив, а логічна
обробка дає завжди правильні дані. Маючи нечіткі діапазони
лишається отримати зрозумілий для комп’ютера і користувача
чіткий результат. Але перетворити нечіткий результат
логічної обробки в аналоговий сигнал досить важко, ще
складніше перетворити його в двійковий код.
Обчислення змінної y s на виході (рис. 2.1)
здійснюється для кожної окремої вхідної змінної, для якої
0 .
i x
Якщо функції належності вхідної величини мають
форму, яка зображена на рис. 2.2, то для визначення y s
необхідно провести обчислення за чотирма правилами
ЯКЩО Х 21 І Х 11 ТО Y 1;
ЯКЩО Х 22 І Х 11 ТО Y 2;
ЯКЩО Х 21 І Х 12 ТО Y 3;
ЯКЩО Х 22 І Х 12 ТО Y 4.
Логічний висновок виконується у відповідності із
співвідношенням (2.1).
Значення величини y s може бути розраховано,
наприклад, з використанням мінімаксного методу “центра
ваги” (метод Мамдані).
У процедурі дефазіфікації можуть бути використані і
інші методи: одноелементний, метод максимуму та інші.
Звичайно кількість термів для кожної вхідної змінної
приймається однаковою (n = m). Кількість лінгвістичних
змінних для вихідної величини y s може дорівнювати n, але не
більше 7. При симетричному розподілі змінних y s відповідає
кількості діагоналей матриці.
База правил. Кількість окремих правил Р у базі правил
визначається добутком
P = n m,
де n, m – кількість термів вхідних змінних Х 1, Х 2.
Однак, звичайно обмежуються невеликою кількістю
домінуючих правил. Наприклад, із 25 правил, що зображені на
рис. 2.3, визначено п’ять домінуючих правил: Н – “норма”, ВС
– “від’ємне середнє”, ВВ – “від’ємне велике”, ДС – “додатне
середнє”, ДВ – “додатне велике” значення y s. Такі ж самі