Page 20 - 113_
P. 20
18
P у[t] – радіальна складова сили різання, кН, розрахована при відповідній
глибині різання t.
Похибка верстата ф.в залежить від точності виготовлення і складання
відповідальних частин верстата і є наслідком радіального, осьового биття
шпинделя, непаралельності чи неперпендикулярності напрямних і т.і. ф.в
характеризується неточністю виготовлення еталонного взірця при перевірці
точності верстата і записується в його паспорті.
Похибка від теплових деформацій деталі т.д
L T , (6.7)
т. д
де – коефіцієнт лінійного розширення оброблюваного матеріалу;
L – розмір обробки;
Т – середня температура нагрівання заготовки за час обробки
a N t
T 14 , 33 o , (6.8)
C p V
де а – коефіцієнт поглинання заготовкою теплоти різання, а=0.1…0.2 для
зовнішніх і 0.4…0.5 для внутрішніх поверхонь;
N – потужність різання, кВт;
t o – основний час обробки, хв;
3
р – густина матеріалу заготовки, кг/см ;
C – питома теплоємність матеріалу заготовки, Дж/кгК;
3
V – об’єм заготовки, см .
Похибка від теплових деформацій інструмента т.і залежить від
співвідношення основного часу обробки t о, оперативного часу обробки одної
деталі Т оп та часу досягнення теплової рівноваги інструмента. Зазвичай при
обробці не довгих деталей т.і – дуже мала похибка (до 1 мкм) і нею нехтують.
2.2. Розрахунок систематичної похибки
Для розрахунку систематичної похибки слід визначити зміщення центру
поля розсіяння розміру поверхні відносно його початкового у часі значення, яке
визначається зміщенням від від теплових деформацій інструмента т та від його
розмірного спрацювання і.
т залежить від співвідношення основного часу обробки t о і штучного часу
обробки одної деталі Т шт
4 t
1 e т o , (6.9)
т т. рівн T
шт
де т – час досягнення теплової рівноваги, т=12…24 хв в залежності від
величини державки.
т.рівн – збільшення довжини інструменту при досягненні теплової рівноваги,
яке визначають з рівняння
L 3 1
C p (t ) S 4 V 2 , (6.10)
m . рівн В
F
де С – емпіричний коефіцієнт, для сталі С = 4,5;