Page 20 - 113_
P. 20

18


                     P у[t]  –  радіальна  складова  сили  різання,  кН,  розрахована  при  відповідній
              глибині різання t.

                     Похибка  верстата   ф.в  залежить  від  точності  виготовлення  і  складання
              відповідальних  частин  верстата  і  є  наслідком  радіального,  осьового  биття
              шпинделя,  непаралельності  чи  неперпендикулярності  напрямних  і  т.і.   ф.в
              характеризується  неточністю  виготовлення  еталонного  взірця  при  перевірці
              точності верстата і записується в його паспорті.
                     Похибка від теплових деформацій деталі  т.д
                                                                 L   T ,                             (6.7)
                                                           т. д
              де      – коефіцієнт лінійного розширення оброблюваного матеріалу;
                     L – розмір обробки;
                     Т – середня температура нагрівання заготовки за час обробки

                                                                    a   N  t 
                                                          T 14 , 33      o  ,                            (6.8)
                                                                    C   p  V 
              де     а  –  коефіцієнт  поглинання  заготовкою  теплоти  різання,  а=0.1…0.2  для
              зовнішніх і 0.4…0.5 для внутрішніх поверхонь;
                     N – потужність різання, кВт;
                     t o – основний час обробки, хв;
                                                                   3
                     р – густина матеріалу заготовки, кг/см ;
                     C – питома теплоємність матеріалу заготовки, Дж/кгК;
                                                 3
                     V – об’єм заготовки, см .
                     Похибка  від  теплових  деформацій  інструмента   т.і  залежить  від
              співвідношення  основного  часу  обробки  t о,  оперативного  часу  обробки  одної
              деталі  Т оп  та  часу  досягнення  теплової  рівноваги  інструмента.  Зазвичай  при
              обробці не довгих деталей  т.і – дуже мала похибка (до 1 мкм) і нею нехтують.
                 2.2.  Розрахунок систематичної похибки
                     Для  розрахунку  систематичної  похибки  слід  визначити  зміщення  центру
              поля розсіяння розміру поверхні відносно його початкового у часі значення, яке

              визначається зміщенням від від теплових деформацій інструмента  т та від його
              розмірного спрацювання  і.
                      т залежить від співвідношення основного часу обробки t о і штучного часу
              обробки одної деталі Т шт
                                                                     4    t
                                                            1   e   т   o  ,                        (6.9)
                                                    т    т. рівн       T
                                                                       шт

              де      т  –  час  досягнення  теплової  рівноваги,   т=12…24  хв  в  залежності  від
              величини державки.
                      т.рівн – збільшення довжини інструменту при досягненні теплової рівноваги,
              яке визначають з рівняння
                                                              L             3   1
                                                          C   p    (t   ) S   4  V   2  ,        (6.10)
                                                    m . рівн        В
                                                              F
              де     С – емпіричний коефіцієнт, для сталі С = 4,5;
   15   16   17   18   19   20   21   22