Page 71 - 1

101

прокладають в місцях, де не буває розмивів в ґрунті під
трубами, на великих глибинах і в скельних ґрунтах. Для
захисту від механічних пошкоджень труби покривають (по
всій довжині або секціями) бетонними або залізобетонними
оболонками.
Занурені однотрубні морські трубопроводи
встановлюють на опорах і закріплюють до дна за допомогою
якорів і відтяжок.
Для підвищення експлуатаційної надійності системи
використовують дво- або багатотрубні морські трубопроводи.
Зовнішня труба використовується як захисний кожух і її
виготовляють із сталі або пластмаси. Зовнішню поверхню
сталевої труби захищають від корозійних і механічних
пошкоджень так само, як і заглиблені морські трубопроводи.
При транспортуванні агресивних продуктів внутрішню
поверхню ізолюють або використовують труби із пластмаси,
алюмінію та ін.. Внутрішню трубу встановлюють в зовнішній
на опорні кільцеві елементи. Міжтрубний простір залежно від
призначення морського трубопроводу заповнюють газом
(азот, повітря тощо), рідиною (масло, вода з антикорозійними
домішками), твердіючими матеріалами (бітум, цементно-
піщаний розчин), теплоізоляційними матеріалами
(пінополіуретан), продуктом, який транспортується. Крім
того, в міжтрубному просторі прокладають кабелі зв’язку,
електроенергії та інші комунікації.
Для захисту морських трубопроводів від корозії, крім
антикорозійного покриття, використовують способи
електрохімічного захисту.

8.2 Особливості режиму експлуатації підводних
трубопроводів
До підводних трубопроводів висувають проектні вимоги:
глибина прокладання підводних трубопроводів залежать від
траси прокладання й може змінюватися від 0 до максимальної
глибини шельфу родовища, термін служби – 30 років,
штормові умови – раз у 100 років; максимальні значення