Page 94 - 88

95
Якщо число молекул, закріплених на поверхні адсорбента,
більше, ніж число молекул, що покидає його поверхню, то адсорбція зростає.

Якщо ж швидкості сорбції і десорбції однакові, то наступає стан адсорбційної
рівноваги. При цьому кожній концентрації С адсорбованої речовини відповідає
певна кількість її на адсорбенті (n). Крива залежності кількості адсорбованої
речовини від її концентрації в розчині при постійній температурі (після
встановлення адсорбційної рівноваги), називається ізотермою адсорбції
(сорбції) (рис.3), яка описується рівнянням Ленгмюра:

C
a  a ( 1 ) , де:

1 bC

а – кількість адсорбованої речовини,яка відповідає рівноважному стану

при заданій концентрації;
b – константа, яка характеризує поверхневу активність речовини;
С – концентрація речовини в розчині;
a - максимальне число місць на адсорбенті, які можуть бути зайняті

молекулами адсорбованої речовини.

Рис.3. Ізотерма адсорбції

Для кожного адсорбента характерна своя ізотерма адсорбції. Ця величина
є основною характеристикою адсорбційної здатності поглиначів. Характер
кривої ізотерми показує, що збільшення концентрації розчину вище її
стаціонарного значення не приводить до подальшого збільшення кількості
адсорбованої речовини, тобто існує так звана межа адсорбції.
Хроматографічне розділення складних багатокомпонентних сумішей буде
тим ефективніше, якщо правильно підібрані адсорбент і розчинник.
Розглянемо найбільш поширені адсорбенти, які використовуються в
хроматографічному методі аналізу.

9.2.1. АДСОРБЕНТИ (НЕРУХОМІ ФАЗИ).

Адсорбент, вибраний для хроматографії, не повинен хімічно взаємодіяти
з компонентами досліджуваної суміші, які необхідно розділити, а також