Page 101 - 88

102
кожного „піку”.. За одержаними даними шукають відповідно площі
для кожного „піку” (наприклад, S 1, S 2, S 3 і т.д.), враховуючи масштаб.

Знаходять сумарне значення площі всіх „піків” ( S Σ ).

Рис. 7. Хроматограма компонентів (1-5).
1(масштаб 1:100); 2,3 (масштаб 1:10); 4-5 (масштаб 1:1).
%-ний вміст кожного компоненту розраховують за формулою:

S
%  і  100 ( 2 ) , де:
і
S


S і – площа і-го компоненту;
S - сумарна площа.

Метод внутрішнього стандарту полягає в тому, що в аналізовану пробу
вводять точну кількість відомого компоненту (чистота 99,9%), „пік” якого не
перекривається з „піками” компонентів, які спостерігаються в аналізованій
пробі. Коефіцієнт внутрішнього стандарту приймається за 1.
Для визначення калібрувальних коефіцієнтів по компонентах аналізованої
проби, готують суміші по наважці (на аналітичній вазі) компонентів. які
ідентифіковані в суміші. Інтервал концентрацій вибирають відповідно до того,
який спостерігається в досліджуваній пробі.
Концентрації компонентів розраховують за формулою ( 3 ):

К  S  а  1000
C  і і ст , моль л / ( 3 ) , де:
і
К  S  V
ст ст проби

S і та S cт – площі хроматографічних „піків” і-го компоненту і стандарту;
а ст – вагова кількість стандарту, г;
К і – калібрувальний коефіцієнт і-го компоненту;
V проби – об’єм проби для аналізу, мл.
Калібрувальні коефіцієнти розраховують за формулою ( 4 ):