Page 45 - 87
P. 45

44
               краплі  в  контакт  і  спостерігають  за  їх  станом.  Якщо  краплі  злиються,  то
               досліджувана рідина є дисперсійним середовищем цієї емульсії.

                     2.  Метод  електропровідності.  Він  грунтується  на  тому,  що  вода  і  водні
               розчини проводять струм краще, ніж малополярні рідини.
                     В  досліджувану  емульсію  опускають  два  електроди  і  включають  їх  в
               ланцюг,  що  складається  з  акумулятора  і  послідовно  приєднаного
               міліамперметра.  Струм  виникає  в  ланцюгу  лише  тоді,  якщо  дисперсійним
               середовищем є вода.

                     3.  Метод  фарбування.  Метод  грунтується  на  використанні  барвників,

               практично  розчинних  тільки  в  полярних  чи  тільки  в  неполярних  рідинах.  Як
               водорозчинний  барвник  можна  використати  метиленовий  синій,  а  як
               олієрозчинний - барвник класу суданів.
                     Невелику щіпку порошкоподібного  барвника поміщають під шар емульсії,
               попередньо нанесеної на предметне скло. Залежно від обраного барвника і типу
               емульсії, барвник швидко розчиняється в одному з компонентів і, таким чином,
               визначається тип емульсії.

                     Природні нафтові емульсії утворюються в процесі видобутку нафти і є, як
               правило, емульсіями типу В/О. Емульгаторами нафтових емульсій є кальцієві і
               магнієві  солі  нафтенових  кислот,  нафтові  смоли,  високодисперсійні  частинки
               парафіну, а також частинки глини та мінералів.
                     Основні  способи  руйнування  емульсії  є:  відстоювання,  фільтрація,
               центрифугування, термічна та  термохімічна обробка, обробка в електричному
               полі.
                     На  основі  нафтових  емульсій  створені  та  широко  використовуються  на

               промислах емульсійні глинисті розчини, що містять до 60% нафти та продукти її
               переробки. Емульгатором таких емульсій є частинки твердої фази (гідратовані
               частинки глини, мила, КМЦ, крохмаль. поліфосфати, гідрофобна крейда).
                     Основні  переваги  застосування  емульсійних  глинистих  розчинів  є
               збільшення  змащувальної  здатності  розчину  та  зменшення  липкості  та
               проникливості  глинистої  кірки,  що  веде  до  зниження  водовіддачі,  поліпшує
               умови освоєння шарів, зменшує можливість прихоплення.
                     Певний  інтерес  представляє  застосування  нафтоемульсійних  цементних
               розчинів, де рідинною фазою є емульсія типу В/О.


                                              8.4. Методика виконання роботи


                     Олеат  натрію  (мило)  добре  розчинний  у  воді,  тому  він  може  бути
               використаний  як  емульгатор  при  одержанні  стабільних  емульсій  типу  "олія  у
               воді".
   40   41   42   43   44   45   46   47   48   49   50