Page 9 - 84

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ТЕМ КУРСУ

ВСТУП

Література: 1,р.І; 2, р. І, § 1-5; 3, вступ.

Опір матеріалів — наука про методи розрахунку на
міцність, жорсткість і стійкість елементів інженерних
конструкцій. Методами опору матеріалів проводяться практичні
розрахунки багатьох відповідальних сучасних конструкцій. Ці
розрахунки сприяють створенню безпечних, довговічних і
економічних конструкцій і споруд.
Опір матеріалів базується на відомостях з математики,
фізики, теоретичної механіки і, в першу чергу, на законах
статики. Без знання цього розділу теоретичної механіки
вивчення курсу неможливе. Його варто почати з ознайомлення
з основними елементами конструкцій, якими є стержні,
пластини й оболонки, масивні тіла. Потрібно звернути увагу
на поняття "розрахункова схема", тому що вибір
розрахункової схеми є одним з відповідальних завдань, які
повинен вирішувати інженер. Для стержневих конструкцій
необхідно познайомитися з видами опор: шарнірно-рухома,
шарнірно-нерухома, жорсткозакріплена (див. табл. 1) і
усвідомити, які реакції в них виникають.
Далі варто розібрати основні гіпотези, на яких
базується опір матеріалів: гіпотезу про суцільність, гіпотезу
про однорідність і ізотропність, гіпотезу про лінійний зв'язок
між напруженнями і деформаціями, гіпотезу про малість
деформацій, гіпотезу про незалежність дії сил; дві спеціальні
гіпотези для стержнів (гіпотезу плоских перерізів і гіпотезу про
ненатиснення волокон).
Необхідно зрозуміти і запам'ятати, що основним
методом в опорі матеріалів вважається метод перерізів, коли
проводиться переріз тіла чи конструкції деякою поверхнею і
після введення сил взаємодії розрізаних частин розглядається
рівновага однієї з них. Необхідно запам'ятати, що система сил,
що діють у перерізі стержня, у загальному випадку, зводиться
до 6 силових факторів: повздовжньої і двох поперечних сил,
двох згинальних моментів і крутного моменту.