Page 74 - 6913

о
– m = 2 – дискретний ОД;
1
о
– m = 1 – безперервний ОД.
1
о
2. Тип структури об'єкта m :
2
о
– m = 2 – імовірнісний (поведінка виходу залежить від
2
неконтрольованих входів об'єкта або об'єкт містить
неконтрольовані джерела випадкових збурень);
о
– m = 1 – детермінований (відсутність зовнішніх і
2
внутрішніх джерел випадкових збурень);
о
3. Число діагностичних параметрів m :
3
о
– m = 2 – більше одного (діагностування по сукупності
3
ознак);
о
– m = 1 – один (діагностування по узагальненій ознаці).
3
о
4. Коефіцієнт повноти перевірки працездатності (K ) m :
п
4
о
– m = 3 – K < 0.5
4
п
о
– m = 2 – 0.5  K < 0.8;
4
п
о
– m = 1 – K  0.8,
4
п
де K визначається як відношення K = n /n числа діагностичних
з
п
п
д
параметрів n до загального числа n параметрів.
д
з
о
5. Можливість тестового впливу m :
5
о
– m = 2 – відсутня така можливість;
5
о
– m = 1 – є можливість виводу об'єкта з робочого стану.
5
о
6. Надлишковість об'єкта діагностування m :
6
о
– m = 2 – ненадлишковий;
6
о
– m = 1 – надлишковий,
6
враховується структурна, інформаційна і часова надлишковість
ОД.
Для вирішення задачі вибору методу необхідно їх
охарактеризувати значеннями показників процесу діагностування
п о
m і об'єкта діагностування m .
Область визначення W показника m : q = 1,p r (p – число
q
q
показників об'єкту, r – число показників процесу діагностування)
із фізичних міркувань розбивається на k проміжків різної
довжини (рис. 6.1):
k
q 
W  W
qi
i 1
Введемо поняття функції оцінки значень показників m :
q
74