Page 79 - 6913

– є можливість ввести апаратурну надлишковість, значить
о
m = 2.
1
Таким чином, вимоги до процесу контролю можна
п
охарактеризувати вектором m = {3, 2, 2, 3, 1, 2, 2}, а підмножину
о
показників об’єкту – вектором m = {1, 1, 2, 2, 2, 2}.
Відомо також з завдання, що об’єкт спроектований і
необхідно видати технічні вимоги на проектування ТЗД. Так як

задача відноситься до випадку вибору методу для забезпечення
максимальних показників процесу контролю працездатності з
врахуванням заданого головного показника (швидкодія – 2-й
показник), то G = 2 (показники нумеруємо починаючи з

показників процесу контролю працездатності). Таким чином, з
завдання отримуємо вхідний вектор, а також необхідні дані для
вибору методу діагностування:

– в прикладі об’єкт готовий, значить О = 1;
– технічні засоби діагностування проектуються, значить
Д = 0;

– є головний показник – тривалість часу контролю
працездатності G = 2.
Після цього можна приступити до вирішення задачі.

Вирішення здійснюється на основі наведеного алгоритму шляхом
пошуку в табл. 6.1. Пошук треба вести серед методів робочого
діагностування, оскільки ОД не можна виключити з робочого
процесу на час діагностування за вектором показиків об’єкту
о
m = {1,1,2,2,2,2}, з врахуванням значення головного показника.
З врахуванням цього вибираємо «Метод матричного
представлення простору станів».

6.3 Порядок виконання

1. Ознайомитись з показниками, які характеризують методи

контролю працездатності.
2. Ознайомитись з бібліотеками методів контролю
працездатності при тестовому і робочому діагностуванні (табл.

6.1).
3. Ознайомитися з методикою вибору методу
діагностування.

4. Отримати варіант завдання.

79