Page 64 - 6913

1. Відповідно до співвідношення (5.1) проводять розрахунок
інформативності I( ) кожної з перевірок  , i=1,m та вибирають
i
i
перевірку  з максимальною інформативністю на першому кроці
1
I( ) =max{I( )}=I max1 (5.9)
1
i
2. Для цієї перевірки перевіряють умову
I max1 =H (M) (5.10)
0
Якщо рівність виконується, то процес відбору закінчують,
інакше переходять до відбору наступної перевірки (другому
кроку).

3. На другому кроці спочатку для всіх перевірок, що
залишилися, проводять корекцію їх кодів шляхом множення на
код перевірки  . Цим враховується множина M п (1) перевірених 
1
1
ПФЕ.
4. Для цих перевірок проводиться розрахунок їх
інформативності з урахуванням першого кроку:


(I  )   H  M (1)  P H  M (2)  P (5.11)
2 2  0 н M п (2) н  M п (1)
де M н (1) – множина не перевіряються перевіркою  ПФЕ (на
1
першому кроці); M п (2) , M н (2) – множини перевіряємих і не
перевіряємих даною перевіркою ПФЕ на другому кроці відбору,

що визначені за скоректованим кодом перевірки (нулям і
одиницям відповідно).
5. Вибирається перевірка з максимальною інформативністю
для другого кроку:

I( ) = max{I ( )} = I max2 (5.12)
2
i
2
6. Перевіряється виконання умови
I max1 + I max2 = H (M) (5.13)
0
Якщо воно виконується, то процес відбору закінчується,
якщо ні – переходять до третього кроку і т.д.
Розглянута процедура може бути застосована для вирішення

оптимізаційних задач вибору перевірок ОД по критеріях повноти
контролю:
1) максимізація повноти при обмеженнях витрат на

контроль
max V( ) при С( )<C ;
k
0
k
2) мінімізація витрат при обмеженнях на повноту
min С( ) при V( )>V .
0
k
k

64