Page 61 - 6913

Як для повного, так і для часткового контролю
працездатності необхідно обґрунтувати деяку оптимальну
сукупність перевірок  k опт , для якої потім вимагається
забезпечити технічну реалізацію в конструкції ОД. Це перший

обов'язковий етап забезпечення можливості контролю ОД.
Після рішення вказаної задачі, яка може не мати

однозначного рішення, переходять до побудови (синтезу)
алгоритму контролю працездатності. При цьому також
переслідують мету оптимізації його по витратах. Об'єднання
рішень цих двох задач забезпечує підсумковий оптимальний тест

контролю працездатності ОД, який потім можна реалізувати
різними технічними засобами (зокрема, автоматичними).
Методики рішення описаних вище задач розглядаються в

даній роботі.
Вибір перевірок для повного контролю працездатності
Вибір мінімально необхідної сукупності перевірок для
повного контролю працездатності виконують по такій методиці:

1. За відсутності в ДМ зворотних зв'язків шукана мінімальна
сукупність перевірок утворюється зі всіх його вільних виходів,
що не є входами інших ПФЕ.

2. Якщо зворотні зв'язки в моделі присутні, то порядок
вибору перевірок наступний:
а) користуючись кодами дозволених перевірок, знаходять
такі їх сукупності, для яких виконується співвідношення

I M  j  M , тобто об'єднання ПФЕ, що перевіряються цими

j
перевірками, складає їх повну множину М, або які при по
членному перемножуванні своїх кодів дають результат вигляду
0 0 K 0
1 4 2 4 3
числоПФЕ

б) якщо множин виявилося декілька, то вибирають
остаточно таку, яка забезпечує кращі показники за вартістю або

іншими характеристиками. Для ОД зображеного на рис.2.1
такими множинами є  = { ,  },  = { ,  }, оскільки
k
3
4
2
2
k
2
1

61