Page 71 - 6906

норми. Дослідження чинних механізмів екологічного управління показало, що

досягнення встановлених цілей можливе лише за умов їх адекватного

поєднання, проте рівень їх ефективності безпосередньо залежить від дієвості

кожного з них окремо. Так, низька дієвість організаційно-правового механізму

(інституційна неузгодженість в розподілі повноважень й відповідальності,

дублювання окремих функцій, ускладнення координації і погодженості дій в

сфері охорони довкілля) не забезпечила необхідний рівень інтеграції

економічного та адміністративного механізмів, що призвело до неефективності

планування і використання інвестицій природоохоронного призначення,

унеможливило врахування територіальних інтересів щодо екобезпечного

навколишнього природного середовища.

Отже, вивчення теоретико-методологічних засад державного управління

реалізацією екологічної політики на регіональному рівні показує, що вони

складають сукупність форм, способів і методів, застосовуваних органами

державної влади в процесі законодавчого та нормативно-правового

урегулювання існуючих екологічних проблем з метою забезпечення їх

вирішення, задоволення необмежених потреб суспільства в умовах обмеженості
природних ресурсів та вироблення і вжиття заходів, спрямованих на

відтворення й збереження цих ресурсів.
Екологізація народного господарства, підприємств промисловості та АПК

припускає інтенсивний розвиток науково-технічного прогресу і переклад його
на еколого-економічні, економіко-організаційні та еколого-технічні відносини.

Здійснення екологізації народного господарства може вестися за такими

основними напрямками:

Перший напрямок екологізації народного господарства можна

здійснювати повсюдно в широких масштабах на діючих основних фондах

народного господарства за допомогою екологізації всієї виробничо-

господарської діяльності, не перериваючи її. При цьому в основному

вирішуються завдання, які не потребують докорінної перебудови основних

71