Page 68 - 6906

Суть та зміст екологічної політики необхідно розглядати крізь призму

більш широкого поняття – регіональної політики. Водночас, зміщуючи акценти

економічних реформ у регіони, держава аж ніяк не повинна знімати з себе

відповідальність за їхній соціально-економічний та екологічний стан. В цьому

контексті слід вказати на домінуюче місце екологічної політики в системі

регіональної політики, що пояснюється об’єктивною необхідністю екологізації

всіх інших складових регіональної політики.

Процес формування та реалізації екологічної політики відбувається за

участю самих природокористувачів або суб’єктів екологічної політики. В

Україні діє трирівнева система управління природокористуванням і охорони

навколишнього природного середовища: на державному рівні, регіональному та

місцевому.

Регіональна екологічна політика – це система цілей і дій, що реалізуються

органами державної влади і місцевого самоврядування, спрямованих на

збереження довкілля та забезпечення екологобезпечних умов життєдіяльності

населення за допомогою методів, що враховують специфіку територій.

Зміст регіональної екологічної політики розглядається в двох аспектах.
Перший – це екологічна політика держави по відношенню до регіонів

(державна регіональна екологічна політика), другий – екологічна політика, яка
здійснюється регіонами. Перша реалізується центральними органами державної

влади, друга – місцевими органами влади і самоврядування. В цьому плані
особливого значення набуває розмежування повноважень між різними гілками

влади у сфері природокористування і охорони навколишнього природного

середовища.

Компонентну структуру регіональної екологічної політики становить

єдність і взаємодія п’яти структурних блоків: науково-інформаційне

забезпечення, нормативно-правові акти, виробничо-технічний потенціал,

організаційно-економічний механізм, екологічна культура населення.

Реалізацію екологічної політики на регіональному рівні можна визначити

як діяльність органів державної влади і місцевого самоврядування щодо

68