Page 43 - 6897

можливих соціально-економічних і екологічних наслідків здійснен-
ня того чи іншого виду діяльності, виникаючих при цьому екологі-
чних загроз, економічних інтересів держави, кількості природного
ресурсу у даному місці та загальної його дефіцитності.

Економічні механізми в сфері екологічної безпеки, повинні стати
однією з визначальних частин загальної системи. Вони мають
формуватися на основі удосконалення існуючих важелів економіч-
ного регулювання і стимулювання, за рахунок чого частка екологі-
чних витрат у складі ВВП може бути істотне підвищена. Необхід-
ним елементом також має бути економічне стимулювання екологіч-
но дружніх систем господарювання (використання "чистих" техно-
логій та окремих технологічних процесів, невиснажливе викорис-
тання природних ресурсів і т.ін.).
В Україні діють три основні засоби економічного впливу на
природокористувача: збір за забруднення навколишнього природ-
ного середовища, збір за спеціальне використання природних ре-
сурсів та штрафи за порушення законодавства (в тому числі відш-
кодування завданих збитків). В цілому, норми економічної відпо-
відальності містяться більш ніж в 30-ти нормативних документах.
Але зазначений економічний механізм має винятково фіскальну
спрямованість і залишається обмеженим як у засобах, так і у
спроможностях впливу (внаслідок заниження нормативів відра-
хувань).

Головними складовими загальної системи оцінки і прогнозу змін
екологічного стану довкілля та їх упередження і, одночасно, видами
контролю у загальній системі державного управління в сфері
екологічної безпеки є: оперативний контроль, моніторинг стану
довкілля і природних ресурсів, державна екологічна експертиза і
екологічний аудит.
Метою оперативного контролю у цій сфері є забезпечення
додержання суб'єктами господарської діяльності вимог природо-
охоронного законодавства, екологічних нормативів та стандартів,
встановлених правил екологічної безпеки та користування природ-
ними ресурсами. Це адміністративний засіб, ефективність якого ба-

43