Page 39 - 6891

забруднення в геохімії ландшафтів пропонується критерій «фонової
геохімічної структури», під яким розуміється набір показників між
підсистемами ландшафту, що відбивають не тільки зміст елементів
в окремому компоненті або блоці, але також інтенсивність
міграційних потоків в структурі геохімічного ландшафту [3, 6, 9].
Характеристика ґрунтів проводиться за геохімічним
показникам. Вони враховують розподіл як окремих елементів, що
беруть участь у забрудненні, так і їх асоціацій, обумовлених
поліелементністю хімічного складу техногенних потоків, що
формують забруднення. До таких по-казників відносяться
коефіцієнт концентрації хімічних елементів (K c) і сумарний
показник забруднення (Z c). Коефіцієнт концентрації – це по-казник
кратності перевищення вмісту хімічних елементів в точці
випробування (C i) над його середнім вмістом в аналогічному
природному середовищі на фоновій ділянці (C ф):

K c = C i /Сф, (5.1)
де:
Ci – вміст конкретного елемента в ґрунті (мг/кг або мкг/г); Cф –
його вміст на фонових ділянках.(Фонові ділянки вибираються на
територіях, що не піддаються за-брудненню або зазнають його в
мінімальному обсязі).
Сумарний показник забруднення (Z c) являє собою суму переви-
щень коефіцієнтів концентрацій хімічних елементів, що
накопичують-ся в аномаліях, і розраховується за формулою:

Z c = ∑ n i K c – (n – 1), (5.2)
де:n – кількість аномальних елементів.
У тих випадках, коли на забруднювач відсутній ГДК
(найчастіше це можливо при оцінці забруднення порід зони аерації
й ґрунтів), ви-значення ступеня забруднення проводиться в
порівнянні з фоновими значеннями або кларками, що фіксуються на
незабруднених ділянках території. При цьому необхідний
диференційний підхід до забруднюва-чів (токсикантам), виходячи із
класу їх небезпеки, відповідно до «Основних санітарних правил»
(1998).

39